Під час повномасштабної агресії проти України протестантські церкви реагують на суспільні потреби

Що роблять українські протестанти під час цього півріччя повномасштабної агресії проти України?

Дуже глобальне запитання. Тут можна було б сказати, що менше б було перелічувати, чого протестанти не роблять. І воюють, і займаються капеланством, займаються підтримкою, допомогою, реабілітацією, налаштуванням, переселенням, роботою з переселенцями, роботою з військовими, з пораненими, співпрацею з різними гуманітарними організаціями, надання різної допомоги. Тільки нашою церквою було прийнято близько 80 осіб, яким було надано притулок. Забезпечили їх усім необхідним. Тобто легше знайти те, чого не роблять протестанти, бо це дуже об’ємне запитання. Я не впевнений що перелічив все. Займаються всім тим, що потрібно в суспільстві, допомагають армії, займаються волонтерством.

Якщо можна розставити в якійсь пріоритетності, ієрархії, то що це може бути – масовість, якийсь вплив, або орієнтація на специфічні аудиторні групи, можливо, вони відгукуються на якісь потреби, які не закриті іншими сферами, наприклад силами держави?

Я думаю, це залежить від специфіки регіону, в якому церква знаходиться. У східних регіонах церкви більш зайняті евакуацією, наданням допомоги військовим. Якщо в церкві є людина, яка розуміє і бачить потребу в якомусь напрямку – то так і будується служіння церкви чи навіть якоїсь конфесії. Звісно, що одна помісна громада, чи навіть якась конфесія, закрити якусь проблему глобально, напевно, не в силах. Але якщо брати, наприклад, локально – бачимо, реагуємо на те, що потрібно. Наприклад, наша церква – ми більш працюємо з переселенцями. Вчора звернувся до мене один військовослужбовець – треба плести маскувальні сітки, починаємо цю роботу. Тобто, в залежності від потреби, в залежності від залученості, в залежності від того, наскільки є комунікація і розуміння того, що потрібно робити, а також від можливостей, які мають люди, які мають церкви. Якщо є якесь партнерство з благодійними організаціями – тоді більше направленість на благодійну роботу. Якщо є потреба у військовослужбовців – тоді вони зайняті більш мілітаристською діяльністю: забезпеченням автомобілями, постачання, поїздки на фронт і таке інше.

Чи відомі вам якісь цифри, щоб можна було характеризувати масштаб цієї діяльності, наскільки це впливово, ефективно?

Я думаю, що наразі таких цифр немає. Особисто мені відомо що майже кожна церква залучена до тієї чи іншої діяльності. Я навіть по своїй церкві не можу порахувати яку кількість коштів прийшлося залучити. На це часу навіть не вистачає. А якщо загалом збирати таку аналітичну інформацію, то думаю що таких відомостей просто немає.

Як виміряти ефективність цих зусиль? Розраховувати на прозелітизм не доводиться. Що спонукає протестантів діяти в таких умовах?

Наше суспільство, українське, стало більш зрілим, в тому числі й протестанти. Ми поступово відходимо від ідей прозелітизму, тобто різними способами перетягнути людей у свою конфесію, церкву. Ці методи не працюють і виглядають як якесь шахрайство, цього не розуміють в суспільстві. А коли церква залучена в якихось безпосередніх служіннях суспільству, в даному випадку армії, це найбільш нужденна частина, а також переселенцям, то люди бачать цю працю і на неї відгукуються. Ми приймали різних людей і не запитували до якої церкви вони ходять, надавали їм притулок, надавали їм гуманітарну допомогу. Поряд з нашою церквою в однім дворі збирається також харизматична церква. Мені подзвонила одна жінка та повідомила, що вони переїжджають з Дніпропетровської області й вони шукають якусь церкву, де б вони могли знайти притулок. Від неї мені стало відомо що вони належать до харизматичної церкви. Я їм сказав, що поряд якраз є харизматична церква, що їм буде зручно її відвідувати, але ми з радістю їх приймемо, надамо допомогу, продукти, одяг. Така позиція їм дуже імпонувала і вони приблизно чотири місяці пробули у нас і ходили в нашу церкву. Тобто це як ілюстрація того, що коли до людей ставишся із любов’ю, допомагаєш їм, оточуєш їх увагою та опікою – то вони на це реагують, відгукуються. Дух Святий працює над серцем і в такий спосіб відбувається наближення людей до Бога і приєднання до церков.

Чи відома вам якась статистика, як співвідноситься кількість хрещень цього півріччя? Чи здатні вони хоч в якийсь спосіб компенсувати ті величезні соціальні втрати внаслідок міграції за кордон?

В будь-якому випадку не перекриють, і треба визнати той факт, що як країна не зможе повернути більшість людей, які виїхали, так само і церкви не зможуть повернути цих людей. І компенсувати втрати за такий проміжок часу як пів року, неможливо. Наша церква хрестила найбільшу кількість людей за всю нашу історію саме в цей період, тобто відбулося якесь пробудження в цьому плані. Наша церква не зменшилась, а навпаки збільшилася приблизно в п’ять разів. Є різна статистика: десь в центрі або на сході це зменшення, а на заході – це збільшення. Деякі церкви взагалі перестали існувати. Наприклад, в Баптистському союзі, за закордонною інформацією, кількість церков зменшилась приблизно на 400, це багато. Тому складно зараз якось вирівняти цю ситуацію, для цього потрібні роки.

Запитання - Максим Балаклицький

#опитування2022