Розповідає Людмила Филипович — провідний науковий співробітник відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної Академії Наук України
Більш-менш упорядковане конфесійне життя України з початком російсько-української війни у 2014 р. почало помітно змінюватися. Анексія Криму та окупація частини Донецької та Луганської областей істотно вплинули на конфігурацію української релігійної карти. Традиційна статистика релігійної мережі України вимагала постійних уточнень щодо тимчасово анексованих територій. Вперше за майже 25 років державної незалежності і свободи совісті було зафіксовано відчутне зменшення кількості релігійних організацій та географії їх поширення. Ситуація значно погіршилася після 24 лютого 2022 року. Всі релігійні організації зазнали трагічних втрат серед віруючих українців, відчутних руйнувань культових споруд, масової міграції тощо. Фактично знищені сотні, якщо не тисячі релігійних центрів духовного життя України.
За даними Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) станом на 1 вересня 2022 року в результаті повномасштабної агресії росії 205 релігійних споруд у 14 областях України були вщент зруйновані або зазнали руйнувань різного ступеню внаслідок збройного нападу російської федерації (рф): церкви, мечеті, синагоги, освітні та адміністративні будівлі релігійних спільнот України. П'ять зі 205 пошкоджених внаслідок атаки рф споруд мусульманські, 5 іудейські, решта 195 християнські. 29 належать протестантським спільнотам, 20 — Православній Церкві України (ПЦУ), чотири — Римсько-Католицькій Церкві (РКЦ), три — Українській Греко-Католицькій Церкві (УГКЦ). Сім споруд належать спільнотам Свідків Єгови. 68% (132 об’єктів) зі 195 ушкоджених християнських споруд, що були повністю або частково зруйновані внаслідок нападу росії, належать Українській Православній Церкві (УПЦ). Найбільша кількість зруйнованих релігійних споруд у Луганській (56) та Донецькій (48) областях. Після них ‒ Київська (34) та Харківська (25) області (
https://www.facebook.com/dess.gov.ua.
Свій підрахунок втрат ведуть і релігійні організації. Так, наприклад, за даними Церкви євангельських християн баптистів (ЄХБ), з 2,5 тис. громад – 400 повністю припинили своє існування, що пов’язано не тільки із знищенням молитовних будинків, але й людськими втратами.
На тимчасово окупованих територіях порушуються всі свободи, в т.ч. і віросповідна. Громади, які не належать УПЦ чи РПЦ, примусово перереєстровують, їхні статути переписуються у відповідності до російського законодавства, яке є дискримінаційним щодо неправославних згромаджень. Повністю припинена діяльність громад ПЦУ (колишні УПЦ КП і УАПЦ), УГКЦ, Свідків Єгови, ЦІХСОД, інших новорелігійних рухів.
Така реальність спричинює і відмінне ставлення релігійних організацій до війни. На території свободи совісті війна засуджується на всіх рівнях, громади залучені у волонтерську діяльність. Допомагають потребуючим, фронту. Майже всі релігійні організації підтримують Україну в її справедливій боротьбі із росіянами. Тільки УПЦ ніяк остаточно не визначиться, це війна чи громадянський конфлікт, винні всі учасники конфлікту чи тільки росія, молитися за патріарха-агресора Кирила чи ні, відспівувати загиблих ворогів, жаліти полонених росіян, даруючи їм шоколадки?...
На тимчасово окупованих територіях церкви повністю залежать від військових адміністрацій, відповідно дії російських військ з демілітаризації та денацифікації України – виправдовуються і всіляко підтримуються. Серед священнослужителів багато колаборантів, навіть є корегувальники обстрілів по громадянських інфраструктурних об'єктах.
Переважна більшість протестантських громад та об'єднань адекватно відреагували на події 24 лютого. З’явилися відповідні засуджуючі документи (заяви, звернення, маніфести тощо) як окремих громад, так і цілих церковних та міжконфесійних об’єднань. Так, під заявами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) стоять підписи протестантських лідерів – членів ВРЦіРО.
6.04 – Заява ВРЦіРО про геноцид Українського народу, вчинений російськими військами на Київщині
16.04 – Заява ВРЦіРО про необхідність гуманітарних коридорів для Маріуполя
22.04 – Звернення ВРЦіРО до російських релігійних діячів про евакуацію з Азовсталі мирних мешканців і поранених захисників Маріуполя
7.05 – Звернення ВРЦіРО про необхідність евакуації з Азовсталі всіх людей, включаючи захисників Маріуполя.
Війна внесла свої корективи в діяльність всіх релігійних організацій. Нині ця діяльність зосереджена на духовній і матеріальній підтримці потребуючих. Протестанти оперативно і дієво допомагали в евакуації мирного населення із зон військових дій, у зборі і доставці на фронт, в окуповані райони медикаментів, харчів, речей особистої гігієни. Є на фронті капелани-протестанти. Серед волонтерів багато протестантів. В силу добре внутрішньо організованої структури протестантських громад та широкими міжнародними зв’язками із своїми вірянами за кордоном протестанти постійно отримують гуманітарну допомогу з різних країн. Створюються координуючі центри/хаби із отримання і розподілу гуманітарної допомоги в найбільш потребуючі місця і найменш захищеним верствам населення. Такий центр створено Церквою ЄХБ у Львові. Інші протестанти, часто ризикуючи життям, вивозили людей із гарячих точок, свої Молитовні будинки перетворили на тимчасові місця прихистку для біженців, де надавали місця для ночівлі, годували, надавали медичну допомогу, психологічну молитовну підтримку.
Інформаційно протестанти підтримують незалежність і свободу української держави. Розповідають і тут, в Україні, і за кордоном, правду про злочини, які вчиняють росіяни на українських землях. Ірпінь, Буча, Бородянка – міста, де протестантські громади мали багато своїх вірних, Молитовні будинки, навчальні заклади, що повністю зруйновані.
Війна об’єднала віруючих незалежно від конфесійної належності в їх бажанні відповісти на виклики цієї доби, зберегти українців, на кожному зібранні протестанти моляться за Україну, просять миру і завершення війни.
Не знаю, чи ведеться облік тієї роботи, яку проводять протестанти в час війни як благодійну, волонтерську. Спираючись на відомий євангельський вислів «Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай ліва рука твоя не знає, що робить права, щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Матв 6:3), протестанти не дуже афішують свої добрі справи. Така позиція в своїх засадах збігається зі світською філософією дарування, яка все ширше охоплює інших людей. Солідарно в протистоянні агресору людство досягне миру через перемогу добра над злом.
#опитування2022
