Перший сезон ми знімали в таборі Your Camp, за ступенем клуба «Слідопит» який називається «Друг». Це перший рівень розвитку дитини в клубі, на якому учасник вчиться принципам взаємодії з оточуючими, будувати дружні взаємовідносини з однолітками та Богом.
Було досить цікаво спостерігати за учасниками під час зйомок, як вони обирали шляхи для вирішення завдань. Нам було не зрозуміло, чому вони обирали складний варіант, коли був значно простіший, але головне, що виходив добрий результат. На зйомки приїхало багато дітей із різних областей, але між усіма була одна велика спільність — належність до клубу «Слідопит». Спочатку, учасникам було складно давати інтерв’ю, але з часом деякім ставало легше відповідати на запитання, а іншим це взагалі не приносило задоволення. Одного разу, ми сказали учасникам, що будемо брати інтерв’ю та покликали першого слідопита, тоді він сказав фразу, з якої ми ще довго сміялися, а саме: «Дістали». Як з’ясувалося, тому хлопчику взагалі не подобалося відповідати на запитання, коли його знімають. Тим не менш він пересилив себе та дав розгорнуті відповіді на запитання. Навіть у таких дрібниця діти проявляли себе справжніми слідопитами, будучи терпеливими та чемними. Одразу після цього інтерв’ю та конкурсу знімальна команда з учасниками весело збирала інвентар, обливаючи один одного водою (вода була тепла, ніхто не захворів), було багато сміху та позитивних емоцій. Були й невеликі приємні події. Після веселого знімального дня з однією командою слідопити подарували кожному зі знімальної групи морозиво, за що ми були їм дуже вдячні.Цікаво було спостерігати за зміною ставлення слідопита до участі у грі. В однієї з команд був хлопчик, якій не горів бажанням зніматися, бо думав, що не приносять ніякої користі команді, та взагалі, що без нього буде краще, що команда й так переможе, тому відмовлявся. Але команда надала йому велику підтримку, усі одразу підійшли та вмовляли про те, щоби він залишився. Вони казали, що він є потрібним для них та без нього вони не команда і він погодився продовжити участь. Найвагомішим доказом того, що він потрібний став для нього момент гри, коли команда обирала чи віддати когось у «жертву» (умова, згідно, з якої член команди. може, піти з гри, якщо команді недостатньо балів для продовження, також він лишається подарунка) чи продовжити гру. Він хотів піти та команда одноголосно сказала, що він має залишитися і вони всі разом ідуть на супер гру. Після цього наш учасник зрозумів, що команда справі цінує його. Потім сталося те, чого ніхто не очікував: він став дуже активним, усіма своїми силами старався допомогти команді виграти, покладав інтереси друзів на перше місце, а свої на друге.Особливо бентежило те, що нас так сильно кусали комарі й це не дивно, бо табір розташований посеред справжнього лісу. Перший тиждень ми мужньо проходили через укуси, а потім через свербіж від укусів комариків. Після цього, на всі наступні тижні знімальна команда добряче запаслася засобами від комах.Дуже цікаво було готуватися до конкурсів, коли вся знімальна команда розкладає інвентар. Це дуже сильно згуртовує, під час самого процесу з’являється багато жартів, сміху та веселощів. Дуже класно було, що в нашій команді, майже в кожного була своя пісня, тобто ми зверталися один до одного співаючи. Можливо, це складно уявити, але все так і було, це найкраща команда, яка лише, може, бути. Майже щодня, після зйомок ми йшли в басейн, який розташований у таборі, це було неймовірно весело. Я надзвичайно вдячна Богу за те, що Він дав можливість працювати з такими чудовими людьми, людьми з великої літери.Другий сезон ми знімали за ступенем «Супутник». Цей ступень дає можливості побудови більш близьких відносин із людьми та Богом, розвиток такої якості, як довіра. Наша команда трішки розширилася, що полегшило роботу, та сприяло покращенню якості знятого матеріалу. Оскільки, більшість команди не змінилася, то стосунки залишилися такими ж прекрасними та щирими. Нам завжди було весело спілкуватися та проводити разом час, навіть і після роботи. З ведучою програми я часто розмовляла на різні теми, або разом читали книгу. Одного вечора, усією знімальною групою вирушили в ліс на пікнік. Розвели вогнище, приготували різні страви, а потім їли, спілкувались та жартували. Ми дуже добре провели час.Цього сезону були цікаві учасники, в кожного свої особливості, ми захопливо спостерігали за їхньою взаємодією між собою. На конкурсах, де була потрібна командна робота, хтось усіх підтримував, а хтось навпаки звинувачував, що дехто чогось не доробляє, але однаково вони старалися триматися разом та бути дружніми. Оскільки на цьому етапі гри конкурси змінилися, стали складними, то й учасникам треба було добряче згадувати все, що вони вивчали раніше. Хтось пам’ятав більше, а хтось менше, але разом вони ставали супер сильними. Що я добре запам’ятала з другого сезону, так це те, як гравці робили вибір: йти на вирішальний конкурс, чи віддавати когось у «жертву». Одного разу гравці хотіли віддати одразу 3 учасників, але краще, подумавши, вони все ж вирішили іти на супер гру. Уся знімальна команда хвилювалася за їхній вибір, чи поступлять вони, як команда та підуть разом до кінця, чи хтось захоче піти заради інших. Також, запам’ятався момент, коли одна команда була за крок до перемоги та в них був лише один шанс для того, щоб її отримати, ставало питання чи використають вони цей єдиний шанс правильно. Кожного разу, коли учасники давали відповіді в повітрі парило відчуття схвильованості та напруженості, чи правильною була ця відповідь. Коли відповідь була вірною, відчуття схвильованості змінювалося радістю та наближенням до перемоги. Разом зі слідопитами ці прекрасні моменти проживала і знімальна команда, яка весь час підтримувала та так само хвилювалася за кожного учасника, я щаслива, що ми проходили через такі випробування разом.Якщо провести порівняння між 1 та 2 сезонами, то мушу сказати, що вони сильно відрізняються, але залишають теплі спогади в серці та найголовніше, вони створені з любов’ю та Божою допомогою, підтримкою та силою.Під час зйомок першого сезону було дуже спекотно та шумно, оскільки ми знімали в таборі, де знаходились відпочиваючи, тому добитися тиші було неможливо. Також у таборі були ослики і вони цілий день давали про себе знати, це було кумедно.За часів другого сезону вже було прохолодно, навіть холодно, особливо зранку. Ослики й далі залишати свій слід у програмі подаючи голосок, але стало трішки менш шумно. З Божою допомогою та людьми, які Їм керуються все усувалося. Так наприклад, під час зйомок другого сезону, одного дня пішов дощ, як тільки ми почали знімати, а коли склали апаратуру, він припинився, знову почали знімати й дощ тут, як тут. Дякувати Богу за Його підтримку для кожного з нас, Він неймовірний.Ольга Галюк