2020 року сталася визначна подія: вийшов друком новий переклад Нового Завіту сучасною українською мовою, здійснений Юрієм Попченком і його командою.
Чому виникла потреба в новому перекладі?Історія виникнення цього перекладу сягає 1997 року, коли Юрію випала нагода очолити п’ятимісячний євангелізаційний проєкт. Саме під час цього проєкту він відчув гостру потребу в сучасному перекладі Біблії українською мовою. Юрій хотів мати сучасний, зрозумілий, легкий для читання, а головне – точний переклад, але жоден з існуючих українських перекладів не відповідав цим критеріям. Він почав молитися про те, щоб такий переклад з’явився, і через деякий час відчув, що Господь кличе його до цієї праці. Хто брав участь у перекладі?Щоб опанувати біблійні мови, необхідні для здійснення перекладу – давньогрецьку, давньоєврейську та арамейську, – Юрій закінчив два університети. У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка він вивчав давньогрецьку, латинську і українську мову та літературу і отримав ступінь магістра філології. У Російському державному гуманітарному університеті в Москві він вивчав давньоєврейську та арамейську мови і отримав ступінь бакалавра сходознавства. Крім зазначених мов за вісім років навчання Юрій вивчав старослов’янську, румунську, німецьку, сирійську, арабську, аккадську, угаритську, фінікійську, ефіопську. Вільно володіє англійською мовою.Разом з Юрієм у команді працює Анна Ананченко (Крокіс), одногрупниця по університету імені Шевченка. Анна закінчила аспірантуру цього ж університету і захистила кандидатську дисертацію з давньогрецької мови. Дев’ять років викладала в Київському національному лінгвістичному університеті давньогрецьку й латинську мови та інші предмети. Мала звання й посаду доцента, два роки виконувала обов’язки вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, відповідаючи за підготовку документів для захисту кандидатських і докторських дисертацій. Близько десяти років викладала грецьку мову Нового Завіту в кількох богословських закладах. Тривалий час Анна суміщала роботу в університеті з працею над перекладом, а в 2014 році залишила університет і повністю присвятила себе перекладу.Над перекладом також працювали: Олександр Савченко, проповідник і диякон церкви; Ірина Арібжанова, кандидат філологічних наук, доцент кафедри сучасної української мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Ірина Назарук і Олеся Рудник, випускниці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, магістри філології, фахівці з української мови та літератури і літературного редагування. Зі складних питань перекладу проводилися консультації з доктором філософії Пітером Вільямсом, директором Tyndale House у Великобританії. Українські євангельські віруючі познайомилися з цим проєктом у кінці 2008 року, коли відбулася низка зустрічей з керівництвом Українського біблійного товариства. Президент УБТ Григорій Комендант зустрів новий переклад з великим ентузіазмом (на той часу було видано Євангеліє від Іоана). Співпраця тоді не склалася, тому що УБТ працювало над іншим проектом – перекладом Турконяка – і робити два переклади одночасно для однієї установи було нелогічно. Тому Григорій Комендант запропонував здійснювати його під егідою Ради євангельських церков. На початку 2009 року Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів надало рекомендаційний лист, в якому керівництво союзу висловило підтримку перекладу і просило віруючих підтримати його молитовно і фінансово. У вересні 2009 на 64 з’їзді Об’єднання українських баптистських церков у США було прийнято рішення підтримувати цей проєкт фінансово і призначено шістьох братів (трьох із США і трьох з України) для редакційної комісії.Як проходив процес і апробація перекладу? Робота на перекладом здійснювалась у три етапи. Спочатку головний перекладач Юрій Попченко робив чорновий переклад. Потім його вичитували на предмет відповідності оригіналу та українському словоживанню Анна Ананченко та інші редактори. Їхні зауваження та пропозиції обговорювалися всією перекладацькою командою і в текст вносилися узгоджені зміни. У сумнівних випадках перекладацька команда проводила усні й письмові опитування серед широкого загалу читачів різних вікових груп. У результаті цього було створено другий варіант перекладу, який ще раз був вичитаний перекладачем та редакторами. Нові зауваження й пропозиції були знову обговорені і в текст були внесені узгоджені зміни. Так виник третій, остаточний, варіант перекладу.У 2011 році було видано Євангелія від Марка і розіслано для отримання відгуків. У відповідь надійшло 122 анкети. 62% респондентів виявилися пасторами, проповідниками, благовісниками, вчителями недільних шкіл, керівниками малих груп, місіонерами і тими, хто служить у лікарнях та в’язницях. 98% респондентам переклад сподобався повністю або в цілому, а 87% виявили готовність перейти на нього, коли буде готова вся Біблія. Цікаво, що серед них було чимало людей, які користуються російською Біблією. У деяких анкетах були висловлені критичні зауваження, які були потім враховані. Частина респондентів у подальшому брала участь у численних опитуваннях.У 2016 році в церквах було проведено низку презентацій перекладу і залучено до співпраці 55 пасторів, проповідників, керівників об’єднань церков, викладачів семінарій, філологів. Було проведено 63 опитування стосовно різних варіантів перекладу тих чи інших віршів, отримано й опрацьовано сотні відповідей, які були враховані при підготовці пробного видання Нового Завіту.У 2017 році вийшло пробне видання Нового Завіту, яке було поширене серед євангельських служителів для отримання відгуків. Зауваження й побажання висловили 29 пасторів, проповідників, викладачів семінарій, філологів. Також була створена Вайбер-група для редагування пробного видання, в яку ввійшло близько 70-ти осіб. Упродовж 2,5 років у цій групі було написано 61 статтю з проблемних питань перекладу, проведено більше сотні опитувань і обговорень. Результати були враховані при підготовці остаточного видання. Крім цього, головний перекладач і перекладацька команда декілька разів вичитали весь Новий Завіт і запропонували зміни від себе. Усі зміни мали на меті досягти більшої точності, зрозумілості й читабельності перекладу. Зверстаний Новий Завіт був ще один раз вичитаний перекладачем і два рази – редакторами й коректорами. Які особливості нового перекладу?З-поміж інших цей Новий Завіть вирізняють шість особливостей. По-перше, він євангельський. Він здійснений євангельськими віруючими і уникає конфесійної заангажованості. Натомість, більшість українських і російських перекладів є або православними, або католицькими, або міжконфесійними. Так, російський Синодальний переклад є православним. Його назва походить від Синоду Російської православної церкви, з чийого благословення він був виданий. Український переклад Філарета теж православний. Він перекладений з Синодального з певними відмінностями. Переклад Хоменка є католицьким (його самоназва – «Римська Біблія»). Він здійснений греко-католицьким священником, а його редагування й видання здійснювалося під егідою і контролем духовенства Української Греко-Католицької церкви в еміграції. Переклад Огієнка є міжконфесійним, хоча головний перекладач був митрополитом Української автокефальної православної церкви в Канаді. Переклад Турконяка (УБТ) теж міжконфесійний, хоча головний перекладач – греко-католик. Ці переклади зазнали конфесійного впливу і містять деякі неєвангельські доктрини. Наведемо декілька прикладів:1. Православне вчення про Марію (Лук. 1:28).У розповіді про Благовіщення, ангел, з’явившись Марії, каже: «радуйся, Благодатная! Господь с Тобою…» (Синодальний); «Радій, благодатная, Господь із тобою….» (Огієнко). У цих перекладах Марія названа благодатною, тобто такою, яка дає благодать. Такого вчення дотримується Православна церква: «Зрештою, враховуючи думку учителя Церкви Григорія Палами варто зазначити, що саме через Пресвяту Діву не лише люди, але і ангели отримують Благодать Божу». Проте переклад «благодатна» суперечить оригіналу, де вжито дієприкметник пасивного стану. Це означає, що не Марія дає благодать, а що їй була дана благодать – благодать стати земною матір’ю нашого Господа. Крім того, в Писанні сказано, що «благодать та істина прийшли через Ісуса Христа» (Ін. 1:17). У новому ж українському перекладі цей вірш відповідає оригіналу: «Вітаю тебе, обдарована благодаттю! Господь з тобою…»2. Православне вчення про відродження через хрещення (Тит. 3:5). Православна церква вчить, що людина отримує відродження через хрещення, і це вчення відображене в перекладах Біблії: «Он спас нас не по делам праведности, которые бы мы сотворили, а по Своей милости, банею возрождения и обновления Святым Духом» (Синодальний); «Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим» (Огієнко); «Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі Своєї милості через купіль відродження та оновлення Святим Духом» (Турконяк).Слова «баня» і «купіль» вживаються у православ’ї на позначення хрещення, що видно із визначень у словниках: «Слова: баня и омовение у апостолов употребляются в смысле возрождения в жизнь духовную в таинстве крещения» (БАНИ, КУПАЛЬНИ, КУПАНЬЯ И ОМОВЕНИЕ. Энциклопедия архимандрита Никифора). «Купіль. 2. церк. Посудина з водою, в яку опускають дитину при церковному обряді хрещення» (Словник української мови в 11 т.).У новому ж українському перекладі цей вірш відповідає оригіналу: «Він спас нас не по ділах праведності, які ми вчинили, а зі Своєї милості, через омивання відродження й обновлення Святим Духом». «Обмивання» здійснюється Святим Духом при відродженні, а не водою при хрещенні, і це слово вказує на воду, як символ Святого Духа (так само, як і «вилив» у наступному вірші).3. Православне вчення про спасіння як власне досягнення (1 Пет. 1:9).Новий Завіт навчає, що людина спасається благодаттю, через віру, без діл. Але Православна церква вважає, що людина досягає спасіння вірою плюс діла й «подвиги», і це розуміння відображене в перекладах: «Достигая наконец верою вашею спасения душ» (Синодальний); «бо досягаєте мети віри вашої спасіння душам» (Огієнко); «Тому що досягаєте мети вашої віри – спасіння душ!» (Турконяк). Проте вжите в оригіналі слово «комідзо» означає не «досягати», а «отримувати», як це й перекладено в новому українському перекладі: «Отримуючи результат своєї віри – спасіння душ».4. Адвентистське вчення про суботу (Євр. 4:9).З усіх існуючих перекладів тільки в перекладі Турконяка говориться про те, що віруючим необхідно дотримуватися суботи: «Отже, для Божих людей залишається дотримання суботи». Таке тлумачення не випливає зі значення грецького слова «саббатісмос» і суперечить найближчому контексту. По-перше, контекст указує на те, що дієслово «залишається» (4:1, 6) стосується майбутнього, а не теперішнього: нам ще залишається обітниця ввійти у відпочинок. По-друге, з контексту зрозуміло, що під відпочинком мається на увазі небо, вічність. У цей відпочинок можна увійти вірою (Євр. 3:3). Автор порівнює цей відпочинок із суботою (Євр. 4:4) і, нарешті, підсумовує цей уривок тими ж словами, що і в Євр. 4:1 – нам залишається суботній відпочинок, тобто в нас залишається обітниця чи можливість увійти в цей вічний, небесний відпочинок, який названий суботнім. Саме так і перекладено в більшості англійських перекладів Біблії і в новому українському перекладі: «Тому для народу Божого залишається суботній відпочинок». Саме так і перекладено в перекладі Кулакова: «Так что сохраняется еще для народа Божьего ‘возможность обрести’ субботний покой».Отже, новий український переклад уникає конфесійної заангажованості.По-друге, він перекладений із загальноприйнятого грецького тексту (Textus Receptus), який ґрунтується на переважній більшості існуючих манускриптів. Ним Церква користувалась упродовж своєї історії, і з нього здійснені основні протестантські переклади Біблії. Натомість, більшість українських перекладів Біблії (Огієнка, Хоменка, Турконяка) здійснені з критичних грецьких текстів, які ґрунтуються на меншості існуючих манускриптів. У них пропущені, додані й змінені деякі слова, і ці відмінності іноді торкаються основ християнського віровчення, передусім особи й характеру Ісуса Христа. Наведемо один приклад.У Лук. 2:33 в деяких українських перекладах Йосип названий батьком Ісуса Христа, що заперечує непорочне зачаття: «І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене» (Огієнко); «І Його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про Нього» (Турконяк). Якщо Йосип був батьком Ісуса Христа, тоді не було непорочного зачаття, а, значить, Христос не був безгрішним у Своїй людській природі і не був досконалою жертвою за гріхи «без плями й вади», а відтак не здійснив досконалого викуплення. В новому ж українському перекладі, як і в Синодальному, цей вірш звучить так: «А Йосип і Його мати дивувалися тому, що говорилося про Нього».Отже, новий український переклад здійснений з грецького тексту, який зберігає християнське віровчення непошкодженим.По-третє, він дослівний. У ньому перекладаються слова оригіналу, а не просто смисл, і при цьому акцент робиться на точності. До середини XX ст. всі переклади Біблії були дослівними. Натомість, смислові переклади передають смисл, а не слова. При цьому в жертву часто приноситься точність. На сьогоднішній день смисловими є український переклад Турконяка у Старому Завіті, Сучасний український переклад (UMT у MyBible), російський переклад РБО, Новый русский перевод (NRT у MyBible), Современный перевод (MDR у MyBible), Восточный перевод.Смислові переклади в силу своєї перекладацької методології пропускають, додають і змінюють деякі слова оригіналу. Інколи вони вносять зміни в Біблію з ідеологічних міркувань, щоб зробити її політкоректною. Прикладом цього є Притчі 13:24, де в єврейському оригіналі написано: «Хто жаліє своєї різки, той ненавидить сина, а хто любить його, той своєчасно карає його». Сьогодні фізичні покарання дітей зазвичай вважаються неприпустимими і в багатьох країнах навіть забороненими. Тому не дивно, що в двох смислових перекладах відсутні слова «різка» і «карати»: «Хто змалку не повчає дитину, той її не любить, а сина любить той, хто поспішає навчити його мудрості» (UMT); «Родители, искренне любящие ребенка, поправляют его. Любящие родители учат его идти праведным путем» (MDR).Нерідко смислові переклади замінюють біблійні терміни на загальновживані слова, що послідовно робиться в сучасному російському перекладі РБО. Прикладом цього є Ефесян 1:7, де в оригіналі написано: «В Якому ми маємо викуплення Його кров’ю, прощення гріхів за багатством Його благодаті». Однак у перекладі РБО замінені важливі терміни «викуплення», «кров» і «благодать»: «жертвенной смертью которого мы обрели, в единении с Ним, свободу и прощение грехов. Так безмерна Его доброта». Особливо прикметна заміна «крові» на «жертовну смерть». Христу недостатньо було просто померти за гріхи. Йому необхідно було пролити кров, тому що «без пролиття крові не буває прощення» (Євр. 9:22).Новий же український переклад намагається передати всі слова оригіналу, нічого не пропускаючи, не додаючи і не змінюючи.По-четверте, він точний. Це визначальна риса цього перекладу. В ньому зроблено особливий акцент на максимально точній передачі оригіналу. Для досягнення точності використовуються різні прийоми, і одним із них є послідовний переклад слів оригіналу, які вживаються в однаковому значенні. Прикладом цього є передача важливого грецького терміну «дікайосіне», який означає «праведність». У деяких перекладах цей термін передано непослідовно: замість «праведність» вживається «правда», і це невірно передає значення грецького слова. Для прикладу візьмемо вживання цього слова в Посланні до римлян у Синодальному перекладі і в перекладі Огієнка: «В нем открывается правда Божия от веры в веру, как написано: праведный верою жив будет» (Рим. 1:17). «Ибо, не разумея праведности Божией и усиливаясь поставить собственную праведность, они не покорились праведности Божией» (Рим. 10:3). «Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою» (Рим. 1:17). «Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій» (Рим. 10:3).В обох місцях вживається те ж саме грецьке слово «дікайосіне», а в перекладі – різні слова: «правда» і «праведність». В результаті ми отримуємо різні поняття: правда Божа – це істина Божа, а праведність Божа – це атрибут Бога, а також моральна правильність, яку дає Бог. У новому ж українському перекладі цей важливий богословський термін перекладено послідовно, що дає можливість дослідити в посланні до Римлян вчення про виправдання вірою: «Бо в ньому відкривається праведність Божа від віри до віри, як написано: А праведний житиме вірою» (Рим. 1:17). «Бо, не знаючи праведності Божої і намагаючись установити власну праведність, вони не підкорилися праведності Божій» (Рим. 10:3).По-п’яте, він зрозумілий. Для досягнення зрозумілості використовуються декілька прийомів. Один із них – вживання сучасних зрозумілих слів. Відомо, що найпоширеніший український переклад – Огієнка – містить багато архаїзмів, діалектизмів і авторських неологізмів, не зрозумілих сучасному читачу. Це такі слова, як «ворохобний», «жорства», «заваготіти», «заволока», «киса», «пря», «рядити», «соромнозахланний», «купно», «одідичити» тощо. Більш підступними є слова із застарілими значеннями, які в сучасній мові означають щось інше. Це такі слова, як «заряджати», «розважати», «просто», «правдивий», «розкіш», «змагатися» тощо. Через те, що вони сприймаються сучасним читачем не в тих значеннях, у яких їх вжив перекладач, це призводить до невірного розуміння Писання. Так само багато архаїзмів і в російському Синодальному перекладі. Це такі слова, як «брань», «глагол», «гроб», «иго», «изверг», «лето», «орать», «подвиг», «седалище», «течение», «алкать», «бийца», «вотще», «брение», «втуне», «выя», «дресва», «инде», «курение», «кольми паче» тощо.Другий прийом для досягнення зрозумілості – використання зносок, які пояснюють малозрозумілі українські слова, стародавні реалії та історичні особи. У перекладі пояснюються такі слова, як «бурдюк», «недоріка», «сукновал», «портик», «миро»; «легіон», «Десятимістя», «хітон», «динарій», «лепта», «кодрант», «стадія», «сторожа», «хліби покладання», «осанна», «преторій», «книжники», «фарисеї», «садукеї», «стоїки», «епікурейці», «Ареопаг»; «Ірод», «Іродіада», «Понтій Пілат», «Галліон», «Август», «Клавдій», «Фелікс» і багато, багато інших.Третій прийом для досягнення зрозумілості – вживання курсиву на позначення відсутніх в оригіналі слів, які полегшують розуміння тексту. Деякі переклади зовсім не виділяють доданих слів курсивом, і читач не знає, яких слів нема в оригіналі. Такими є всі сучасні російські переклади. Деякі переклади (Огієнка, Синодальний тощо) позначають додані слова курсивом непослідовно. Інколи переклади додають курсив, який догматично невірний. Прикладом цього може бути курсив у словах Христа про отримання Святого Духа: «Сие сказал Он о Духе, Которого имели принять верующие в Него: ибо еще не было на них Духа Святого, потому что Иисус еще не был прославлен» (Ін. 7:39, Синодальний). Проти курсиву «на них» є заперечення богословського характеру. Новий Завіт навчає, що Святий Дух пробуває не на віруючому, а у віруючому: «Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий і що Дух Божий живе у вас?» (1 Кор. 3:16). Тому в новому українському перекладі вжито інший курсив: «Це Він сказав про Духа, Якого мали прийняти ті, що вірують у Нього, бо Святий Дух ще не був посланий, тому що Ісус ще не був прославлений» (Ін. 7:39).Нарешті, для кращого розуміння текст розбито на смислові уривки, і до цих уривків подані заголовки, які передають головну думку уривків. Це допомагає краще зрозуміти значення Писання не тільки пересічним читачам, а й проповідникам, особливо тим, які проповідують роз’янювальні проповіді. По-шосте, він читабельний. Було докладено чимало зусиль для того, щоб переклад легко читався, адже від цього залежить сприйняття і запам’ятовування Писання. Для досягнення читабельності використовувався перш за все природний порядок слів. Хоча в українській мові порядок слів вільний, він не довільний. У ньому існують певні закономірності, і їх порушення призводить до нечитабельності тексту. Саме через систематичне вживання неприродного порядку слів переклад Огієнка досить важкий у читанні й сприйнятті. Сам Огієнко пояснював це так: «Передаю Євангелію мовою ритмічною, головно так званим анапестом, цебто 3-складовими стопами з наголосом на третьому складі». Це пов’язано з тим, що Огієнко робив переклад для церковного співу, а не для читання, про що він сам писав: «Я Біблії не читаю, а завжди співаю її, бо це Божа мова».Ще одним засобом досягнення читабельності є передача поетичних особливостей біблійного тексту. Велика частина Старого Завіту написана в поетичній формі. Проте єврейська поезія відрізняється від української, для якої характерне силабо-тонічне віршування і рима. Для єврейської ж поезії характерний паралелізм, тобто в ній немає рими й віршового розміру. У новому українському перекладі відтворюється паралелізм давньоєврейського оригіналу, а при можливості використовуються елементи українського віршування, як це зроблено в Притчах 4:23: «Більше за все бережи своє серце, бо з нього – джерела життя». Як видно, тут використано дактиль – трискладову стопу з наголосом на першому складі (його схема така: ¯ ˘ ˘). Для більшої наочності подамо цей вірш з наголосами: «Бíльше за всé бережи́ своє сéрце, бо з ньóго – джерéла життя́». Використання дактилю надає віршу ритмічності, що передає відчуття поезії і сприяє його кращому запам’ятовуванню.Багато читачів відзначають, наскільки зрозумілий і легкий для читання цей Новий Завіт. Наведемо відгук Ірини Тищенко, керівника дитячого служіння баптистської церкви «Алмаз» у Києві: «Отримала свій примірник Нового Заповіту. Дуже вам вдячна за цю працю. Отримала неймовірне задоволення від сьогоднішнього ранішнього читання. Послання апостола Павла зазвучали простою зрозумілою мовою, так, ніби ми з ним сучасники. Зник отой туман, який був над Біблійними текстами через неприродні для сучасного вуха слова. Тексти набули тієї доступності, що її вкладали автори, дбаючи про паству не з мудрих та вчених, а з простих і щирих. Це дійсно неймовірний подарунок усім дітям Божим в Україні». Особливо приємно, що цей Новий Завіт тепер читають у російськомовних сім’ях, чиї діти вчаться в українських школах і мають труднощі з читанням і розумінням російської Біблії. Ось який відгук прислала нам Юлия Кириленко: «Ждём выхода Библии. Новый завет очень понравился. Легко читается. Раньше не могла читать на украинском языке. А этот Новый завет читаем теперь с детьми вместо русского».Можна було б навести багато відгуків про новий переклад, але краще один раз його почитати, ніж сто разів про нього почути.Замовити примірники Нового Завіту можна через www.facebook.com/Bible4ua або по тел. +38095 327 5580 (Viber).За матеріалами перекладацької команди