Як створити школу майже з нуля? Що означає поєднувати академічну освіту з духовним розвитком? І як знайти вчителів, які не лише викладають, а й служать дітям серцем? У цьому інтерв’ю директорка Чернівецького ліцею «Соломон» Алла Гайсан розповідає про шлях становлення християнського навчального закладу, виклики війни, силу молитви та головну місію християнської освіти в Україні.
Як ви стали частиною християнської освіти?
Я працювала керівницею відділу дитячого служіння Буковинської конференції (об’єднання громад Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей) в адвентистській церкві: займалася організацією таборів, вікторин, фестивалів — це був чудовий досвід роботи з дітьми. Час від часу я також працювала в освітніх закладах, щоб не втратити кваліфікацію вчителя.
Одного разу мені повідомили про відкриття адвентистської школи і про те, що мене призначили її директоркою. Пам’ятаю, що я тоді здивувалася і запитала, в якій школі це буде, на що отримала відповідь, що школу відкриють на території офісу Буковинської конференції. Почалися ремонтні роботи. Протягом трьох місяців ми готували класи та шукали педагогічні кадри.
1 вересня 2014 року відкрилася наша школа — приватний заклад «Чернівецький ліцей “Соломон”». Перший дзвоник пролунав для 38 дітей. Сьогодні там навчається 447 дітей, а ще 60 дітей відвідують дошкільний навчальний заклад, який теж належить до цієї структури.
Як змінилася школа за цей час?
Коли ми тільки розпочинали, у нас був невеликий штат, і ми працювали як навчально-виховний комплекс. Згодом ми зрозуміли, що можемо отримати вищий статус, і стали гімназією, щоб учні могли завершити навчання після 9-го класу. Пізніше зрозуміли, що було б корисно, щоб наші учні мали можливість продовжити навчання в адвентистських вищих навчальних закладах, тому ми вирішили відкрити 11-й клас.
За цей час школа значно змінилася: ми придбали нові приміщення, провели реконструкцію. Це не можна порівняти з тим, що було на початку. З кожним роком педагогічний колектив стає сильнішим, покращується матеріальна база, але найголовніше — це наші учні, які займають особливе місце в нашому серці, у нашому розумі й у нашому житті.
Чим християнська освіта відрізняється від загальноосвітньої у державних школах?
У християнській освіті основною цінністю є духовно-моральні принципи, а Слово Боже є найвищим авторитетом. Це формує світогляд не лише педагогічного колективу, а й учнів та їхніх батьків. Атмосфера, яка створюється в такій школі, сприяє кращому засвоєнню освітнього матеріалу.
Християнська освіта акцентує увагу на формуванні характеру, звичок і життєвих цінностей, що є суттєвою відмінністю від традиційної загальноосвітньої школи.
Як у школі поєднуються академічна успішність і духовний розвиток?
Ми не можемо розділити академічну успішність і духовний розвиток, тому що вони тісно пов'язані між собою. Християнські цінності вплетені у навчальний процес настільки природно, що вони є частиною кожного дня, кожної дисципліни. Інтеграція християнства в навчальний процес відбувається на кожному кроці — з самого початку дня і в кожній сфері життя.
Чи є у вас особливі традиції або заходи, засновані на християнському світогляді?
У нашій школі кожного ранку проводиться ранкове натхнення для педагогічного колективу, а кожен перший урок розпочинається з молитви та ранкового навчання для учнів. Заходи, які ми організовуємо, базуються на християнських цінностях — у нас немає окремих заходів, які не включали б цей аспект.
Серед наших традицій — сімейні вечори, тематичні тижні, святкові лінійки, походи, ночівлі в школі, естафети та інші заходи. Крім того, ми плануємо виховний процес за спеціальним календарем, в якому кожен день має свою тему: День добра, День світла, День читання книг. Цей календар допомагає забезпечувати духовний розвиток учнів через різноманітні активності.
Як учні сприймають цей духовний аспект?
У нашій школі я не розрізняю дітей з адвентистських сімей і дітей з інших конфесій. Кожна дитина має величезну потребу в цьому виховному процесі, в атмосфері, яка сприяє пізнанню Слова Божого.
Коли батьки записують своїх дітей до нашого закладу, вони знають про цінності, які ми підтримуємо, і намагаються слідувати їм. Діти також знають, що в нашій школі це не просто слова — це принципи, якими ми живемо. Я пишаюся нашими учнями, коли вони, навіть поза межами школи, є “світлом” для інших.
Звісно, бувають моменти, коли учні “падають”, знижують цей стандарт, але мене радує те, що вони вміють піднятися. Для мене це велика радість, адже не страшно впасти, страшно не піднятися. І я радію, що у них є Божа сила і знання, які допомагають їм підніматися.
З якими основними викликами сьогодні стикається християнська школа в Україні?
Основним викликом для нашої школи, як і для багатьох інших закладів, є кадри, адже багато людей виїхало за кордон, і це стосується не тільки досвідчених вчителів, але й молодих спеціалістів. Часто молоді вчителі виїжджають через економічні труднощі або для того, щоб допомогти своїм родинам. Крім того, сьогодні все менше молодих людей обирають професію вчителя, тому кадри — це, на мою думку, найголовніший виклик, з яким ми стикаємося.
Як ви обираєте вчителів для вашої школи? Якими якостями повинен володіти педагог, щоб працювати в християнському закладі?
Раніше ми використовували конкурсну основу для відбору вчителів, проводили співбесіди та зустрічі. Сьогодні процес залишився подібним, але для нас дуже важливо, щоб педагог любив Бога, дотримувався біблійних принципів і любив дітей. Усього іншого можна навчитися, головне — це бажання працювати, розвиватися і підвищувати свою кваліфікацію.
Чи легко знайти вчителів, які поділяють християнські цінності?
Звісно, завжди є переживання, особливо цього року, коли четверо наших вчителів йдуть у декретну відпустку. Це люди, віддані своїй справі, для яких це не просто професія, а служіння. Вони живуть цими цінностями і надихають працювати у «Соломоні». Пошук таких педагогів — це не просто питання кваліфікації, а й духовної готовності служити дітям. Я не хвилююся, хто буде на їхньому місці, бо вірю, що знайдуться люди, які поділяють наші цінності й готові віддавати себе цій справі. І, зрештою, іноді навіть найкращі вчителі приходять не тільки через професійні знання, а й через їхнє серце і бажання служити.
Як змінилась ситуація в освіті з початком повномасштабної війни?
Перше, що змінилося — це емоційний стан дітей. Це дуже відчутно, особливо якщо батько мобілізований або хтось з родини на фронті, а також для дітей, які приїхали до нас зі сходу.
Крім того, війна внесла корективи в організацію навчального процесу. Ми стикнулися з новими умовами: часті перебої з електропостачанням, потреба в онлайн-уроках та адаптація до зміненої реальності. Вчителі, як ніколи, повинні були виявляти гнучкість і терпіння, підтримуючи дітей і надаючи їм необхідну допомогу.
Якими ви бачите перспективи християнської освіти в Україні загалом?
Я думаю, що ми повинні працювати сьогодні так, щоб вести за собою завтра. Християнська освіта в Україні має величезний потенціал для розвитку, і з кожним роком вона повинна ставати сильнішою, гнучкішою та доступнішою для всіх, хто шукає духовний напрям у навчанні.
Освіта має однозначно ще більше розвиватися, щоб відповідати сучасним вимогам, одночасно зберігаючи свої духовні цінності. Важливо не просто передавати знання, а й формувати світогляд, який допоможе дітям і молоді стати лідерами, що ведуть за собою в майбутнє.
Наше завдання — це не тільки підготовка фахівців, а й виховання людей, які будуть здатні брати на себе відповідальність, приймати моральні рішення і нести світло в цей світ. Християнська освіта має стати важливим ресурсом для майбутніх поколінь, допомагаючи їм рухатися сходинками до Вічності з Богом.
Запитання — Аліна Дар’єнко
