Розповідає Георгій Мар’янчук, керівник проєкту “Дружболандія” (м. Тальне Черкаської області)
В Україні святкували День волонтера і День збройних сил України. Приурочено до цього, міська влада міста Тальне нагородила керівника проєкту церкви адвентистів сьомого дня «Дружболандія» грамотою за активну участь в соціальній підтримці малозабезпечених родин. З перших днів війни наша команда поставила собі мету — допомагати армії, що перший час і робили. Але потім зупинилися на допомозі малозабезпеченим сім’ям, бо розуміли, що під час війни їм не менш складно. Почала надходити допомога від благодійної організації ADRA, до якої звернувся мій замісник Валерій Золотовецький. З початком війни мій бізнес зупинився, тому приміщення мого столярного цеху я віддав під склади гуманітарної допомоги. Нам надійшло декілька автобусів допомоги з Чернівців. Ми звернулися до служби соціальної допомоги, визначилися з кількістю сімей, і почали задовольняти їх потреби. Весь цей час ми допомагали одиноким людям, дітям, батьки яких позбавлені батьківських прав, опікунам, малозабезпеченим сім’ям з дітьми. Соціальна служба звернулася до нашого проєкту “Дружболандія”, директори шкіл привезли списки, і ми забезпечили засобами гігієни кожного з 240 дітей. Нам постачали хліб, який ми розвозили по домівках. Багато одягу та продуктів отримуємо і нині, як і на початку війни, тому маємо змогу допомагати сім’ям. Також маємо дитяче харчування, одяг та підгузки. Ми знаємо всі малозабезпечені родини, оскільки більшість з них тепер відвідують нашу церкву. Ті, хто живе в Тальному, самі приходять до нас, аби отримати підтримку. А хто живе в селах нашої територіальної громади, ми доставляємо до порогу. У всьому районі з допомогою ADRA, ми забезпечуємо усіх новонароджених дітей підгузками, п’ять місяців поспіль ці малюки отримують дитяче харчування.Між іншим відвідують нас і переселенці, вагітні жінки, яким ми також, по можливості, допомагаємо. В серпні ми надали гуманітарну допомогу, що складала 72 коробки перев’язувальних матеріалів, для КНП «Новоукраїнській міській лікарні». Через війну діти перестали відвідувати церкву з причин безпеки, але потім вже через місяць почали проситися на служіння. Батьки дозволили, і з того часу кожної суботи 100-150 дітей приходить до нас. За цей час кількість дітей, які приходять кожної суботи на служіння, суттєво збільшилася. Влітку 200 дітей нашої тальнівської територіальної громади, з наших рук отримали продуктові набори завдяки ADRA. У кожної дитини, що нині відвідують нашу церкву, батько, брат чи дід, на фронті. Згодом всі ці діти отримали допомогу від проекту «Сумка самарянина» та набори з засобами гігієни. Наш проєкт “Дружболандія” почався п’ять років тому. Саме в цьому році він дав свої плоди. До нашої команди долучилися батьки дітей. Вони активно допомагають в підготовці, готують, миють посуд, тощо. Влітку прийняли хрещення дев’ять людей, серед яких п’ятеро були долучені до проєкту.Кожної суботи після богослужіння в церкві відбуваються святкові обіди для дітей та їхніх батьків. Вже як три роки ми годуємо до двохсот людей після служіння. Влітку богослужіння з дітьми відвідувало сорок батьків, а з початком навчального року приходить до ста дітей та двадцять-тридцять батьків. Оскільки дітей дуже багато, ми їх ділимо на п’ять груп (класів). Діти віком від трьох до сімнадцяти років. Але більшість з них віком 9-11 років. 75% дітей, які прийшли до нас, мають проблеми в своїх сім’ях: у кого є тільки мама чи тато, хтось взагалі без батьків і живе у бабусі. Їх приймають таких, які є хоч інколи лаються, б’ються, не слухаються, не мають терпіння всидіти. Коли вони тільки прийшли до нас, було дуже важко працювати з ними. Часом ми не знали, як встановити з ними контакт, навчити поважати дорослих та нормально спілкуватися між собою. Пройшло пів року і за цей час Господь працював над їх маленькими серцями. Вони поступово змінювалися, почали охайно одягатися та перестали лаятися.Один із хлопчиків часто тікав з уроків. В нього була така поведінка, що ми вже не очікували щось добре від нього. Одного разу ми були вражені його діями. Замість того щоб тікати, він сам стояв у дверях, допомагаючи зупинити тих, що намагалися втекти. Ми переконані, ці зміни у поведінці дітей завдяки Божої любові і терпінню. Діти полюбляють слухати біблійні історії, робити поробки, навіть пекти. Вони радісно зустрічають молодих вчителів: Олену Тимошенко, Анастасію Чорну, Дмитра Дунаєнка, Таню Кухар та Галину Курганську. Також з дітками займається наша сестра по вірі Алла, що раніше була баптисткою. Досліджуючи Біблію разом з дітьми переконалася, що потрібно святити суботній день. Вона багато змінила в своїх поглядах. Тепер Алла разом з нами служить для дітей.Якщо на початку діти ходили тому, що хтось їх привів, то нині вони це роблять з особистим бажанням. Дитина, що загубила листок з «пам’ятним віршем», обов’язково прибіжить до Галини, щоб отримати новий. Діти з радістю повторюють ці слова з Біблії.Вразила нас Софійка з шостого класу, коли сказала: «Я у вас зрозуміла, що просто так ходити до церкви не можна. Треба любити Бога». А батьки які ж були щасливі, коли їхні діти співали, розказували вірші на святковому служінні. Мама однієї дівчинки висловила слова подяки так: «Я дуже вам вдячна, що моя дитина знає про Ісуса Христа, що вона росте порядною людиною. Ніхто не буде думати, що вона злодійка». Один з проведених заходів – вікторина. Це дуже дієвий засіб для залучення батьків до співпраці з їхніми дітьми. Батьки допомагали готуватися до вікторини, читали потрібні розділи з Біблії, дивилися разом з ними християнські фільми та приходили на вікторину для підтримки.Ми вчили дітей сприймати допомогу батькам не як тяжкий обов’язок, а як задум Божий для них, щоб у цьому світі діти і батьки могли жити в гармонії, як щаслива родина. І батьки в свою чергу по-іншому побачили своїх дітей. З кожним днем нам все більше довіряють і впізнають нашу церкву. Дітей привозять і забирають не тільки з самого міста, але й з сусідніх сіл. Батьки не бояться залишити своїх дітей на цілий день та можуть навіть не дзвонити. Тепер багато бажаючих зареєструватися до про проєкту «Дружболандія». Ми дякуємо спонсорам: «Ви дуже допомагаєте». Це мої найближчі друзі, що мешкають за кордоном, та близькі родичі з України. Не варто боятися починати довгострокові проєкти, бо вони приведуть до доброго результату. За п’ять років існування проєкту у нас стільки дітей, що їм не вистачає місця. Але ми віримо, що дітей в церкві буде ще набагато більше. Записала — Алла Шумило
