Розповідає Руслан Кухарчук, громадський діяч, журналіст, голова руху «Всі разом», президент асоціації «Новомедіа», національний директор Глобального Лідерського Саміту в Україні
Ваша оцінка діяльності українського протестантизму за минулий рік або з початку російського вторгнення 2022 року.
Українські євангельські церкви пережили типовий рівень організаційного стресу, як й інші державні, громадські, благодійні інституції.
Йдеться про величезний міграційний процес. Релігійні громади сходу і центру України спорожніли.
Лідерські команди в євангельських церквах також не уникли цих змін. Євангельські церкви та їхні керівники, які продовжили здійснювати служіння на територіях, наближених до зони бойових дій, наприклад, Миколаїв, Слов'янськ - у перші місяці вторгнення стали ключовими ресурсними хабами та логістичними центрами для благодійної та гуманітарної роботи в Україні. Вони організовували допомогу своїми ресурсами або ресурсами партнерських церков і організацій.
В окремих областях, наприклад у Запорізькій, євангельські церкви стали партнерами великих міжнародних організацій та фондів для поширення гуманітарної допомоги. У деяких випадках нецерковні благодійні організації віддавали перевагу саме євангельським церквам, їхнім офісам, центрам, як надзвичайно ефективним, і що важливо - надійним партнерам для прийому, отримання та поширення гуманітарної допомоги серед місцевих жителів і тимчасових переселенців. Це свідчить про хорошу репутацію, доброчесність євангельських громад в очах як релігійних міжнародних спільнот, так і нецерковних благодійних організацій.
Церкви в цих регіонах спорожніли щонайменше на 80% на початку війни. Попри це, церкви почали кількісно зростати, й там відбуваються водні хрещення. Бо багато церков надає гуманітарну допомогу, й чимало людей приходить у молитовні будинки, щоб її отримати. Деякі церкви практикували її поширення в дні, коли проходять богослужіння - суботи чи неділі.
На відміну від 2014 року, ця широкомасштабна війна спонукала більше людей до пошуку духовності. Мені здається, що в 2014 році такого не було. Хоча деякі церкви сподівалися, що тодішня фаза війни спричинить духовне пробудження. Однак цього не відбулося.
Але у 2022-23 роках ми можемо констатувати, що ті церкви, які працювали, були активними в соціальній та духовній роботі - отримали значну кількість новонавернених. Можливо, цей показник у 2022-23 роках є найвищим з початку 2000-х. Біда привела людей сюди, але церкви показали високий рівень організаційної, духовної роботи і головне - щире служіння Богу і людям.
У 2022 році більшість церков скасували свої заходи, конференції, події, й сконцентрувалися на гуманітарних, благодійних заходах і євангельських проєктах, а також на активізації капеланської роботи.
Нагадаємо, що 1 липня 2022 року було легалізовано служіння капеланства на законодавчому рівні в Україні. Попередні роки капеланство перебувало на правовому рівні волонтерства, а там, де капелани влаштовувалися на роботу, то їхні посади називалися по-іншому: наприклад, замполіти з морально-виховної роботи. Євангельські церкви взяли участь у формалізації статусу капеланів. Дехто з волонтерів стали штатними капеланами.
Однак і досі більшість капеланів з євангельських церков з різних міркувань воліють залишатися у статусі волонтерів. Чому? Є високі формальні вимоги до штатних капеланів, у тому числі в частині богословської освіти, до чого не всі готові. Також професійне капеланство передбачає п'ятирічний контракт, який декого відлякує. Лунають голоси, що іноді командири надають перевагу православним служителям на цих посадах. Тим не менше, розвиток професійного капеланства триває, євангельські церкви беруть у цьому участь на високому рівні.
Із 2023 року почали відновлюватись проєкти й заходи, організовані церквами, а саме: конференції, з'їзди, семінари, саміти, вуличні події. Наприклад, у місті Кам'янець-Подільський Хмельницької області пройшов фестиваль і хода “Всі разом - за сім'ю”. Це унікальний випадок, коли вуличний церковний захід під час війни відвідали тисячі осіб, зокрема міський голова. З дозволу місцевої влади в деяких містах, віддалених від лінії фронту, церкви організовують вуличні події сімейного та євангелізаційного характеру.
Також слід відзначити різке масштабування такого явища, як українські церкви в Європі. Раніше це були поодинокі випадки, які активізувалися 2018 року, коли ввели безвізовий режим з Євросоюзом - і багато хто виїхав. З цією війною це стало масовим явищем, яке спочатку було хаотичним, але потім систематизувалося. Найбільші євангельські об'єднання створюють філії, щоб координувати роботу українських церков за кордоном. Цей процес буде дуже динамічним, бо багато хто буде переходити там у місцеві церкви. Але поки українські церкви в Європі зростають у геометричній прогресії. Хочеться, щоб вони там пам'ятали про Україну, молилися за неї та допомагали їй.
Розмовляв Максим Балаклицький
#опитування2023
