ПИТАННЯ. Бачу свої помилки в дітях. Чи вистачить тільки змін у власному характері? Дитині 10 років. Виявляє спалахи гніву і грубості.
Відповідає Олена Бегас, мама, сімейний консультант, письменник і автор Ютьюб-проекту «...хочу вірити, як Папа і Мама». Хочу щиро підтримати і сказати, що я справді розумію Вас! Нашій дитині теж 10 років, й іноді я бачу наші помилки в наших дітях. Хочу сказати, що дійсно важливо працювати в першу чергу над собою. У вихованні все більше залежить від поведінки самих батьків, ніж від того, що вони говорять своєму чаду. «Дитині дуже важливо, щоб батько (чи мати) почувався добре: впевнено, життєрадісно або хоча б просто спокійно. Більшою мірою, це набагато важливіше для благополуччя і розвитку дитини, ніж всі інші обставини загалом»(Л. Петрановська «Якщо з дитиною важко»).Мій особистий досвід підтверджує цей вислів. Саме робота над своїм внутрішнім станом і впевненою батьківською позицією допомагають мені у вирішенні материнських завдань у відносинах з дочками. Дитина може проявляти спалахи гніву і грубості тому, що вона не бачить батька в позиції сильного, так званого Альфа-батька. Головного! Впевненого! Ведучого! Керівника! Турботливого! Опору, яка не обвалиться при першому спалаху гніву дитини і не розсиплеться на шматочки від незнання! Але залишиться стояти твердо, залишиться поруч попри все, допоможе вирішити проблему.«Давайте розберемося. У прихильності батька до своєї дитини є дві важливі складові. Він повинен, з одного боку, опікати, захищати і піклуватися. З іншого – керувати, навчати, встановлювати межі дозволеного. Турбота і влада. Владна турбота. Це працює тільки разом, тільки «в одному флаконі» (Л. Петрановська «Якщо з дитиною важко»). Іноді спалахи гніву і грубості – реакція на те, що Батько не є сильним, владним, тим, хто піклується. Тоді дитина намагається взяти роль сильного на себе, починає командувати Батьком. Наше завдання – зайняти свою домінантну позицію, відведену нам Богом, а далі брати до уваги інші моменти.Для нас, як християн, є великий Ресурс у вирішенні цього завдання – наш Бог. Навіть якщо наші Батьки своїм ставленням до нас не змогли сформувати в свідомості образ такого Батька, наш Бог – ідеальний Батько, і Він ставиться до нас саме так. Він панує, але любить і піклується. Я особисто пережила момент, коли відчула, що прив'язалася до Ісуса, як до Отця. В цей час моєю обітницею був текст з Біблії, записаний в Івана 15:5 «Я є лоза, а ви гілки ...»І не можу не сказати про деякі інші моменти, які можуть бути причиною проявів грубості у дітей.• Особливості підліткового віку. Справа в тому, що в цьому віці яскраво видно процес сепарації – чергова (але не остаточна) стадія відділення дитини від Батьків. Таким чином формується її особистість, окрема, яка також повинна сформуватися. І зважаючи на гормональні зміни, яскраві емоційні спалахи є цілком зрозумілими.• Можливо, наші очікування від дитини занадто завищені. Необхідно визнати, що ми спілкуємося не на рівних, мозок дитини розвинений не на тому ж рівні, що і наш. Він поки ще формується. Він ще зріє, розвивається і має велику потребу в любові й прийнятті.• Дитина часто проявляє сильні негативні емоції тоді, коли всередині відчуває печаль. Можливо, щось сталося в школі, вона переживає стрес і тому реагує таким чином. До речі, дорослі роблять так само. Поспостерігайте за собою! Можливо, потрібно дізнатися, що саме трапилося, і допомогти подолати ситуацію. Бути тією твердою опорою!І ще мені подобається користуватися потужним засобом - він називається материнська молитва. Дійсно, в молитві можна чесно розповісти Богу те, що штовхає у відчай, що злить, що викликає страх, і в контексті відносин з дітьми також. У Нього я беру ресурс для моїх внутрішніх сил бути такою ж. Я знаю, Бог продовжує безперервно стукати в поки ще незрілі серця наших дітей, а одна з моїх цілей – показати їм любов Ісуса.
