Про шлях зміни юридичного статусу Українського гуманітарного інституту (УГІ) на університетський розповідає ректорка Людмила Штанько.
Це рішення зумовили кілька факторів. Перший – звичайно ж, природний ріст: коли заклад освіти розвивається, цілком логічно, що він розширюється і, відповідно, змінює свій організаційно-правовий статус. З іншого боку, змінюється й правове поле: статус інституту нині частіше використовується в контексті структурного підрозділу університету. Тому окремим інститутам, на мій погляд, доцільніше вибудовувати стратегію переходу до більш зрозумілої форми відповідно до чинного законодавства та загалом до західної практики.
Які зміни передбачені у структурі закладу?
Статус університету передбачає посилення наукової складової, запровадження магістерських програм і розширення спектра освітніх програм різного профілю. Тому плануємо впроваджувати відповідні зміни. Логічно, що зміниться назва закладу та буде проведено ребрендинг.
Як статус університету вплине на навчальні програми та освітні можливості?
Теперішні бакалаврські програми відповідають вимогам, тому обмежень немає. Додаткові можливості з’являться у зв’язку з розвитком магістерських напрямків, а в перспективі — аспірантури та докторантури.
Чи планується розширення спеціальностей або відкриття нових факультетів?
Стратегія в цьому напрямку дещо змінюється. Протягом останніх десяти років ми дотримувалися стратегії горизонтальної диверсифікації, тобто максимального розширення спектра спеціальностей на одному освітньому рівні. Регулярно відкривали нові спеціальності, оновлювали наявні програми. Тепер, із переходом до статусу університету, наша стратегія буде спрямована на вертикальну диверсифікацію, тобто розширення спектра освітніх послуг на різних рівнях, зокрема на магістратуру, аспірантуру та докторантуру. Крім того, ми є засновниками дитячого садка і школи, а в перспективі плануємо також відкрити коледж.
Чи є плани щодо розширення міжнародного співробітництва?
Тут ми рухаємося у двох напрямах. Перший — це європейський, із головним акцентом на протестантські університети. Другий — американські університети. Наразі ми маємо плідну співпрацю із
Southern Adventist University (Теннессі, США). Також розширюємо партнерські зв’язки на схід, зокрема з
університетом Сам’юк у Південній Кореї.
Посилюється програма міжнародної мобільності. Так, у квітні заплановано два міжнародні візити за програмою
Erasmus — до Румунії та Нідерландів, де викладачі та студенти відвідають тренінги й конференції.
Чи передбачає цей перехід додаткове фінансування від держави або міжнародних партнерів?
Наразі ні, адже ми використовуємо всі доступні можливості фінансування. Цього року 75% вартості навчання і проживання студентів покривають спонсори. Також є державна підтримка у вигляді місць державного замовлення: у нас навчаються студенти на бюджетних місцях. Окрім цього, деякі здобувачі освіти отримали державні гранти, які спрямовуються на оплату їхнього навчання.
Коли можна очікувати завершення процесу перетворення?
Приблизно після завершення вступної кампанії на 2025/2026 навчальний рік, тобто наприкінці вересня — у жовтні.
Що Ви вважаєте найбільшим успіхом інституту, який стане основою для майбутнього університету?
Наш найбільший успіх, який і став причиною змін, — це стрімкий розвиток. Наш заклад молодий, але постійно розширює спектр спеціальностей, нарощує матеріально-технічну базу, залучає висококваліфікованих викладачів і вдосконалює освітній процес. Важливим аспектом також є розвиток інфраструктури кампусу.
Яким Ви бачите університет через 5–10 років? Що б Ви хотіли побажати студентам і викладачам у цей період змін?
Стратегічний комітет інституту ставить за мету збільшити кількість здобувачів освіти до 5000 протягом наступних п'яти років. Це включає не лише студентів денної та заочної форми навчання, а й учасників короткотермінових освітніх ініціатив.
Зараз в УГІ навчається приблизно 1000 здобувачів на рік. Важливим фокусом для нас є не просто розширення, а й посилення нашого впливу як концепції християнської, ціннісної освіти. Ми прагнемо впливати на якомога більше людей, зберігаючи при цьому нашу особливу нішу.
Запитання – Єлизавета Тищенко