Розповідає пастор Віталій Обревко, фахівець з єврейських досліджень.
Коли ми розмірковуємо над тим важливим питанням, чи дійсно біблійні герої могли бачити Бога, перше, що спадає на думку, — це історія з Авраамом, коли Всевишній йому явився. У 18-му розділі книги Буття написано, що Господь явився Аврааму, коли той сидів у наметі. Слово "явився" невипадково присутнє в російському і українському перекладах, тому що це буквальний переклад пасивної форми дієслова "бачити", що означає, що Бог фактично "дав Себе побачити". Сама людина не може побачити Бога, бо бачить предмет, від якого відбивається світло, потрапляє на сітківку ока, й таким чином вона ці відбиття від предмету споглядає. Людина щось розпізнає, якщо цей предмет їй відомий. Світло падає на предмет, відбиття вловлює око, потім іде процес розпізнання, й людина отримує інформацію. У звичайному житті, у процесі орієнтації у просторі за допомогою зору людина є активним споглядачем. Вона є суб'єктом по відношенню до будь-чого чи будь-кого, хто може виступати в якості об'єкта. Також людина може сама бути тим об'єктом, коли дивиться в дзеркало. І будь-що чи будь-хто може бути об'єктом споглядання людини, її бачення, але тільки не Бог. Бог ніколи не є об'єктом споглядання, Він завжди тільки Суб'єкт, Ініціатор. І тому, коли йде мова, хто кого бачив, то написано: "Сказав Господь Ноєві… Я бачив тебе праведним" (Бут.7:1, тут і далі переклад Огієнка). І не Ной бачить Бога, а Бог бачить його як об'єкт. Він споглядає сутність людини і знає, хто вона та яка вона. Французький філософ Моріс Мерло-Понті писав, що сутність об’єкта можна пізнати, коли робиш повний аналіз усіх його параметрів. Якщо мова йде про певний фізичний предмет, то його можна обміряти, зважити, спробувати на смак, визначити колір. І тоді можна зробити висновок, що ти знаєш, що являє собою цей предмет. Але цей підхід неприпустимий по відношенню до Бога. Ми не можемо Його по всіх параметрах перевірити, зробити над Ним якісь досліди, проаналізувати результати, як це робить наука. Тому теза, що людина бачить Бога, — це вже хибна позиція. Головною ідеєю Біблії є те, що не людина бачить Бога, а Бог являється людині. Людина тут не є суб'єктом. А це важко визнати сучасній людині, яка звикла все досліджувати та сприймати як об’єкти пізнання. Ніхто не хоче бути «піддослідним кроликом»: усі хочуть бути вченими і будь-що розглядати під мікроскопом.Але Бог ніколи не дасть Себе розглядати під мікроскопом чи за допомогою телескопа. Бог не є і ніколи не стане нашим «кроликом», адже ми є Його творіння. Такий біблійний підхід суперечить людському "его" і дуже сильно його понижує. Отже, коли Біблія говорить про Бога у книзі Буття 18:1, тут вживається "і явився", що буквально означає пасивну форму дієслова "бачити" і дослівно перекладається як "дав Себе побачити". Така форма по відношенню до Бога в Старому Заповіті вживається 19 разів. Тільки тоді, коли Бог явився Аврааму (дав Себе побачити) та іншим героям, вони змогли Його побачити: "І він ізвів очі свої та й побачив…" (Бут.18:2). Коли ж Бог бачить людину, то це не процес пізнання на противагу людському сприйняттю, а прояв великої милості до людей: "І Бог бачив синів Ізраїлевих, і Бог зглянувся над ними" (Вих.2:25); "І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсею! А той відказав: Ось я!" (Вих.3:4).Таким чином, не Авраам спочатку побачив Господа, а Господь дав йому Себе побачити, і тоді Авраам Його побачив. Але в якій формі Всевишній явився патріарху? У формі людини. Як говорить нам текст, Бог прийшов до Авраама як людина, їв, пив, розмовляв з ним як людина. Хоча Бог явився Авраамові у людській подобі, той зрозумів, Хто до нього завітав. Чому людина не може побачити Бога? Як було сказано, людина бачить очима, як світло відбивається від фізичних предметів. Оскільки Бог є Дух, а не предмет, то будь-які спроби побачити Його за допомогою фізичного зору не матимуть сенсу, якщо Він цього не захоче, не явиться нам у тому виді, в якому Сам забажає. А може і взагалі не явитися, а промовляти до людини, як написано у випадку Авраама, Бут.15:1: "було слово Господнє". Мислення давніх євреїв, описане в Біблії, базується не на баченні, а на слуханні. Деякі тексти говорять, що ізраїльський народ не «чув» Божі слова, коли Господь промовляв, а «бачив» Божі слова. А це показує, що зір і слух тут взаємозамінні, й для авторів Святого Письма це було дуже важливо: показати, що бачення не суттєве, а важливе слухання. Слухання допомагає людині уявляти завдяки почутому й формувати образ під впливом Слова і Святого Духа. Тому давнім євреям було суттєво не бачити Бога, а чути Його голос. Як говорить Сам Господь Мойсеєві на прохання явити тому Його славу: "Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити" (Вих.33:20). Але і навіть тоді коли Бог явив йому Себе ніби ззаду, (що вказує не на те, що у Бога є перед чи зад, а на те, що Він відкрив Мойсею майбутнє. Це пов’язано з тим, що в єврейській мові майбутнє — це те, що позаду) Бог сказав, що людина не може бачити Його обличчя.І навіть коли Бог давав народу Ізраїлю Десять заповідей, Мойсей чітко сказав: "І промовляв Господь до вас із середини огню, голос слів ви чули, та виду ви не бачили, окрім голосу… І будете ви сильно стерегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Господь до вас на Хориві з середини огню" (Повт.4:12,15). Народ не бачив Бога, але чув Його голос. Вони бачили вогонь, хмари та блискавки.І тому найважливіша заповідь Тори, яку повторює Ісус, говорить: "слухай, Ізраїлю…" (Повт.6:4). Не "дивись" або не "споглядай", Ізраїлю, Господа Бога вашого, що Він єдиний, але саме "слухай", бо "віра від слухання, а слухання через Слово Христове" (Рим.10:17). Сучасні люди часто помиляються, читаючи Біблію через призму язичницького світосприйняття. Воно побудоване на тому, що язичник створює собі видимий предмет, ідола, якому може поклонятися, як говорить пророк Ісая, і може бачити, доторкнутися до нього. Але сам ідол не бачить, не чує, не п'є, не їсть, не спить. Це сутність ідолопоклонства, коли ідолопоклонник сам хоче бачити ідола об'єктом і мати владу над ним, маніпулювати ним. Тому всяка магія за допомогою ідолів, усякі закляття, маніпуляції, ритуали по відношенню до ідола насправді дуже примітивні, оскільки це є тим, що бажає людина. Це протилежне біблійній релігії, тому що вона ґрунтується на тому, що прагне від людини Бог для її спасіння.Людина, коли не бачить, дезорієнтована у просторі і не може збагнути, що навколо неї. І коли такої інформації немає, віруюча людина покладається не свій зір, а на віру. Тому Бог і каже, що "праведний житиме вірою" (Авв.2:4), а не зором, спогляданням. Тому що тоді людина покладається на Когось, Хто буде її вести, і Кому вона може довіритися. Як я вже згадував, у Біблії майбутнє завжди позаду, а минуле — те, що перед людиною. Таким чином, людина живе, рухаючись в майбутнє спиною. Рухатись таким чином важко у фізичному світі, адже на потилиці немає очей. Водночас Бог хотів навчити єврейський народ (що відобразилося і в мові), що так само, як у просторі, вони в духовному вимірі не можуть рухатися, жити, йдучи спиною вперед без Нього. Такий рух можливий лише тоді, якщо вони будуть триматися за руку Всевишнього, а Він буде їх вести. Це і є біблійна віра. Людина може не бачити Бога, але відчувати і довіряти Йому, тому що Він веде її в Небесний Ханаан. Без Бога людина не знає, куди вона йде. Тому роль святої історії є дуже важливою, адже це пам'ять Божого народу про те, як Господь вів його усі віки. Майбутнє сховане для людини, і побачити його можна за допомогою пророцтв, які діють, наче автомобільні дзеркала заднього бачення. Всевишній показує людині у цих "дзеркалах" за допомогою символів та образів те, що чекає на людство в майбутньому. Біблійні пророки ніколи не бачили Бога, але вони бачили образи, які Він їм відкривав, і чули Його голос. У Посланні до євреїв 1:1 написано так: "Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків". Зауважте: "промовляв", а не "являвся" чи "давав Себе побачити". У тексті говориться саме "промовляв", що вказує на те, що Бог міг промовляти через ангела, через людину, в образі вогню, хмаряного стовпа чи Особи, яка сидить на престолі, як бачив Ісая (6 розділ). Бог міг використовувати будь-який образ, щоби людському сприйняттю було надано якесь уявлення. Тому написано, що ізраїльтяни на горі Синай не бачили ні чоловіка, ні жінки, щоб ніхто не міг зобразити Господа. Для віруючих юдеїв, які очікували на пришестя Месії, «в останні ці дні промовляв Він… через Сина» (Євр.1:2).Варто зауважити, що автор Послання до євреїв навіть про служіння і життя Ісуса Месії пише, що Бог через нього "промовляв" до народу, а не показував Себе. Тому в Євангелії від Івана написано, що "Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам розповів" (Ів.1:18), — тут вживається слово "ексегеомай" — "розповів", а не "показав, виявив".Сьогодні Господь залишив нам найбільше одкровення, яке будь-коли було явлене людині, про яке мріяли усі покоління, — Месію. І якщо ми дійсно довіряємо Богу, а не своїм очам, то наша віра повинна ґрунтуватися на Ісусі, явленому в Слові Божому, та щоденному слуханні Його голосу. "Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть" (Ів.10:27).Записав Максим Балаклицький