Щирі шукачі істини приймають Біблію, як Слово Боже. Християни Адвентисти сьомого дня, як спадкоємці Реформації, в основі своєї віри в Бога приймають Біблію, як Sola Scripturа (Біблія і тільки Біблія). У вступі до книги, яка викладає основи адвентистського віровчення, написано так: «Біблія – це безпомилкове відкриття волі Божої. Вона є мірилом характеру, випробуванням досвіду, авторитетним викладенням доктрин і достовірним повідомленням про діяння Бога в історії нашого світу» («В начале было Слово». Основание веры, 1). Адвентисти приймають Біблію, як книгу, що має Божественне походження і є непомильною щодо відкриття досконалої волі Бога. Проте завдяки розумінню самого процесу інспірації (богонатхнення), вони не заявляють, що Біблія є абсолютно безпомилковою книгою.
Ще з епохи Просвітництва (17-18 ст.) багато богословів заявляли про те, що Біблія має деякі помилки – доктринальні помилки, наукові, протиріччя, розходження в назвах та числах, а також у незрозумілості ужитих у ній деяких слів та виразів. Щоб знайти відповідь на це непросте питання, на початку нам потрібно розглянути саму природу Священного Писання – Біблії.Божественне походження БібліїУ Біблії стверджується, що вона є богонатхненною книгою. Це дуже рідкісне твердження про авторство. Більшість книг мають своїх авторів, але всі автори Біблії приписують головне авторство Богу (Вих. 25:1; Єзек. 32:1; 2 Сам. 23:2).Новий Заповіт теж стверджує божественну інспірацію, як і те, що його писали вибрані Богом люди під натхненням Святого Духа (2 Тим. 3:16; 2 Петра 1:21). Самі апостоли, які були керовані Святим Духом у написанні Нового Завіту, стверджують, що вістка,, яку вони записали, має Божественне походження. Апостол Павло так написав про це: «що й говоримо не вивченими словами людської мудрості, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного» (1 Кор. 2:13). Дух Святий представляє Бога людям, які живуть на Землі. Дух Святий впливав на розум людей, які записали вістку, даровану Богом. Апостол Павло продовжує цю думку таким чином: «Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих» (1 Сол. 2:13).Людський фактор у БібліїХоча Біблія має Божественне походження завдяки богонатхненню тих, хто її писав, проте письменники Біблії не були друкарськими машинками в Божих руках. Усі шістдесят шість книг Біблії були написані людьми у притаманному для них стилі написання, мові, словниковому запасі слів, які, в свою чергу, мали відбиток індивідуального мислення. Деякі із написаних книг Біблії, до прикладу, книга Царів, Хронік та Євангеліє від Луки стали результатом історичного дослідження (1 Цар. 22:39, 45; 1 Хр. 29:29; Луки 1:1-4), а деякі автори навіть цитували в Біблії поганських авторів (Дії 17:28).При дослідженні Біблії варто звертати увагу на саму мову. Автори Біблії, що описати якесь явище чи подію, не використовували якусь специфічну, «професійну» мову, а звичайну щоденну мову. Тобто, щоб передати Боже об’явлення, вони використовували ті мовні засоби, якими володіли. Ось чому мова Біблії у різних книгах відрізняється, бо несе в собі відбиток освіти та культури різних письменників. Письменники Біблії використовували різні літературні прийоми. А саме: поезію, притчі, метафори, символи. Багато книг Старого Заповіту є історичними розповідями, або ж відображають стиль написання юридичної мови, мови мудрості та апокаліптичних пророцтв. Для дослідника Біблії важливо знати про біблійні типи та її стилі написання, бо кожен з них вимагає індивідуального методу інтерпретації. Розуміння цього допомагає уникнути неправильного пояснення Святого Письма.У Біблії записані описи історії, що відображають стародавні звичаї народів, які існували в давні часи. Ці історії часто є великою допомогою у виясненні та інтерпретації біблійного тексту. Відомий факт, що самі оригінали манускриптів загублені, але завдяки тому, що юдеї уважно переписували текст, що дійшов до нашого часу – ми маємо Слово Боже. Так, там можуть бути незначні орфографічні чи граматичні помилки, але вони не впливають на вираження волі Божої в Біблії. Як про це написала Еллен Уайт: «Господь собственной чудесной силой сохранил Святую Книгу» (Избранные Вести. Т.1, с. 16). Мабуть, що жодна книга із сивої давнини не була так ретельно збережена як Біблія.Проте, заради істини ми визнаємо, що існують певні невідповідності у єврейському та грецьких манускриптах, на яких засновані біблійні переклади. До прикладу, Старий Завіт містить невідповідності числових значень та висвітлення тих самих подій, що згадуються у різних книгах (книга Самуїла, Царів і Хронік). Наприклад, у 2 Сам. 8:4 говориться про те, що Давид мав 700 вершників, які захопив від Гададазера, але у 1 Хронік 18:3,4 їх цифровий еквівалент дорівнює 7000. Згідно книги 1 Царів 5:6, Соломон мав 40 000 стійлів для коней, але в 2 Хронік 9:25 сказано, що у нього було 4000 стійлів. У Євангелії від Матвія 27:47 сотник сказав: «Він був справді Син Божий!». Проте в Луки 23:47 сотник промовив: «Дійсно праведний був Чоловік Цей!». В книзі Дії 7:16 говориться про розповідь Стефана юдеям про те, що: «Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового». Але згідно книги Буття 23:8, Авраам купив її у Ефрона який жив серед синів Хетових. Фактично, це був Яків, який першим купив цю землю: «І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібняків» (Бут. 33:19). Деякі суперечності в Слові Божому можуть з’явитися через незначні помилки переписувачів або перекладачів. Але є небезпека, що через ці незначні помилки, які по суті не впливають на відкриття Божої волі, яка є непомильною – деякі люди взагалі відкинуть Біблію, як Слово Боже. Еллен Уайт відзначає: «Є люди, які з суворим виглядом говорять нам: «Невже ви заперечуєте можливість помилок, яких припустилися переписувачі або перекладачі?» Це, звичайно, можливо, і люди, чий розум настільки обмежений, що вони вдаються до сумнівів і спотикаються через можливість або ймовірність помилок, обов’язково спіткнуться і через таємниці богонатхненого Слова, оскільки їх немічний розум не може осягнути наміри Божі. Для них стануть каменем спотикання навіть очевидні факти, доступні звичайній людині, яка здатна прийняти їх і розрізнити Божественне і для якої вислови Божі ясні і прекрасні, сповнені лою й оливи. Жодні помилки переписувачів або перекладачів не збентежать таку душу, не похитнуть того, хто не шукає труднощів там, де відкрита ясна істина» (Е. Уайт. Вибрані вісті. Т. 1. С. 16).Незначні невідповідності не мають руйнувати наше довір'я до Біблії. Звичайно, якщо не наполягаємо на вербальній інспірації, згідно якої кожне слово Біблії є богонатхненним. Адвентисти сьомого дня не підтримують такий погляд. «Не слова Библии, но люди, ее писавшие, были вдохновлены Богом. Вдохновение воздействует не на слова или выражения человека, но на него самого, и разум его под влиянием Святого Духа, наполняется определенными мыслями» (Е. Уайт, Рукопись 24, 1886 (написана в Европе в 1886 г). Історична надійність Писань Не зважаючи на те, що ми допускаємо можливість незначних невідповідностей в Біблії, це абсолютно не дає нам право не довіряти Біблії, особливо коли вона говорить про історичні події чи наукові факти. Наявність невідповідностей у Біблії не дає право ставити під питання історичність перших одинадцятьох розділів книги Буття, історії про патріархів, подій, описаних у пророчих книгах або ж у Євангеліях. Християнська віра невід'ємна від історичних подій, представлених у всій Біблії (1 Кор. 15:12-22). У свою чергу, нам достеменно відомо, що Сам Ісус Христос і апостоли приймали вірою історичні події, що були записаними в Старому Завіті (Матвія 19:4, 5; 24:37; Дії 24:14; Рим. 15:4). Ці події були діями Бога в історії і житті народів. Такі явища як творіння, потоп, вихід народу ізраїльського – все це є частиною історії спасіння, відкритої для нас в Біблії. Тому, не зважаючи на наявні невідповідності у Біблії, адвентисти сьомого дня вірять, що «Біблія – це безпомилкове відкриття Його волі» (Основи віри, 1).Еллен Уайт про надійність БібліїЕллен Уайт неодноразово стверджувала, що Слово Боже є: «Істина, і знає, що істина ніколи не може суперечити сама собі» та «непомильне мірило» (Служіння зцілення, с. 462). Чи означає це, що вона вірила, що Біблія непогрішна? Хоч сама Еллен Уайт захищала непомильність Біблії, але вона ніколи не використовувала слова «непогрішний», «непогрішність». Про Біблію вона так говорила: «Библия написана не на возвышенном сверхчеловеческом языке. Иисус, дабы общаться с человеком на его уровне, облачился в человеческую плоть. Так и Библия должна быть передана человечеству на их языке. Все человеческое несовершенно. Одни и те же слова могут обозначать различные понятия, для каждой определенной идеи не найти одного определенного слова» (Избранные вести, т.1, с. 20). Еллен Уайт не обожнює Біблію: для неї тільки один Бог є Безгрішний і небеса (Лист 10, 1895 в книзі Вибрані Вісті, т. 1, с. 37). Підсумок Чи є помилки в Біблії? Якщо під словом «помилки» ми розуміємо, що Біблія навчає омані, або помиляється в історичній надійності записаних в ній історій, то відповідь буде – «Ні!». Біблія є непомильним відкриттям Божої волі. Багато з так званих «проблем» у Біблії з’являються не через біблійний текст, а через його інтерпретацію. Звичайно, незначні невідповідності на перший погляд можуть з’являтися, але жодна із них не впливає негативно на саме вчення та історичну надійність Слова Божого. Ми можемо бути абсолютно впевненими, що Біблія є Словом Божим для спасіння кожної людини, яка приходить у цей світ.В'ячеслав Корчук, ректор Українського адвентистського теологічного інституту, пастор