Релігійний світ наповнений безліччю внутрішньо канонізованих практик та звичаїв, витягнутих із основного джерела віровчення або ж додаткових передань тієї чи іншої релігійної деномінації. Їхнє становлення набуло вагомості після детального аналізу тексту та прийнятого висновку шляхом його інтерпретації. Тобто підґрунтям встановлених практик є постанова зі священного тексту, яка пройшла певний процес детального осмислення, порівняння, лінгвістичного та текстуального дослідження, тлумачення, що забезпечило його беззаперечну істинність та актуальність.