Вчення про Бога

Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух - єдність трьох вічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всевідець і всюдисущий. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати через одкровення, які Він дав про Себе Самого. Він навіки гідний поклоніння, честі та служіння всього творіння.

На Голгофі майже всі відкинули Ісуса. Лише поодинокі визнали в Ньому Того, Ким Він дійсно був. Серед них - присмертний розбійник, який назвав Ісуса Господом (див. Лк. 23:42), і римський воїн, який сказав: «Істинно, Чоловік цей справді був Син Божий» (Мк. 15:39).

Коли апостол Іван писав: «Прийшов до своїх, та свої відцурались Його" (Ін. 1:11), він думав не тільки про людей, які товпилися біля хреста і навіть не тільки про Ізраїль, а про всі покоління, які жили на землі. За винятком небагатьох людей, все людство, подібно до того пронизливо кричущого натовпу на Голгофі, не визнало в Ісусі свого Бога і Спасителя. Ця найбільша і найбільш трагічна людська помилка показує, що людям найбільше бракує знання про Бога.

Багато теорії, які намагаються пояснити Бога, і багато доводів «за» і «проти» Його існування говорять про те, що людська мудрість не в змозі раціонально осмислити Божество. Спроба пізнати Бога тільки людською мудрістю схожа на спробу вивчати сузір'я за допомогою звичайної лінзи. А тому для багатьох Божа мудрість - це «потаємна мудрість» (1 Кор. 2: 7). Для них Бог є таємницею. Його премудрість, як писав апостол Павло, «ніхто з володарів цього віку не пізнав; бо, якби пізнали, то не розп'яли б Господа слави »(1 Кор. 2: 8).

Одна з основних заповідей Писання закликає любити «Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю і всією думкою твоєю» (Мф. 22:37; пор. Втор. 6: 5). Але ми не можемо любити того, про кого ми нічого не знаємо, та й дослідженням нам теж не осягнути глибин Божих (див. Іов 11: 7). Тоді де ж вихід? Що ж нам робити, щоб ми могли знати й любити свого Творця?

Розуміючи скрутне становище, в якому опинилися люди, Бог, по Своїй любові та ласці, відкрився нам через Біблію. У ній показано, що «християнство - це не слід людського пошуку Бога, а результат Божого об'явлення про Себе Самого і про Його мету щодо людства». Це одкровення Бога про Самого Себе дано з метою встановити міст через прірву між повсталим світом і милосердним Богом.

Найбільша любов Божа була явлена ​​за допомогою найвищого одкровення - Ісуса Христа, Сина Його. Через Ісуса ми можемо дізнатися Отця. Іоанн стверджує: «Син Божий прийшов і дав нам світло і розум, щоб пізнати Правдивого» (1 Ін. 5:20).

Сам Христос каже: «Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного істинного Бога, і посланого Тобою Ісуса Христа» (Ін. 17: 3). Це чудова звістка! Хоча осягнути Бога повністю неможливо, все ж Святе Письмо дає практичні знання про Бога. Завдяки їм ми можемо встановити з Ним тісні взаємини, які ведуть до порятунку.

На відміну від будь-якого іншого пізнання, пізнання Бога вимагає участі як розуму, так і серця, тобто всієї людської особистості, а не тільки її інтелекту. Людина повинна бути відкритою для Святого Духа і готовою виконувати Божу волю (див. Ін. 7:17, порівн. Мт. 11:27). Ісус сказав: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт. 5: 8).