Розповідає психотерапевт Адвентистського агентства допомоги та розвитку
Коли почалося Ваше співробітництво з ADRA Польща та, як фінансується її діяльність?ADRA Польща — це громадська організація, яка функціонує завдяки коштів від грантів та спонсорів. Я почала працювати в цьому відділенні з кінця квітня цього року, бо виїхала в Польщу, рятуючись від війни.Ви займаєтесь наданням психологічної допомоги, розкажіть, будь ласка, як це відбувається?Для того щоби можна було охопити велику аудиторію тих, що потребують наших послуг, створено команду з чотирьох психотерапевтів. Це Альона Козак, Роксолана Корульчик, Юлія Кожем’якіна і я, Катерина Волкова. Для виконання нашої роботи необов’язково знаходитись усім в одному місті, тому я перебуваю в маленькому місті Пщина, біля Катовіце, а мої колеги — у Варшаві та Вроцлаві. Основна частина звернень надходять у чат сайту. Після надходження запиту, вільний від консультування спеціаліст команди починає працювати з людиною. Також, приймаємо дзвінки за телефоном гарячої лінії — зазвичай це кризове консультування, тобто надання первинної допомоги в разі травми. Іноді буває повноцінна консультація — вона триває довше, і можлива, коли людина не знаходиться в шоковому стані.Для надання допомоги достатньо телефонної розмови, чи все ж потрібно бачити людину?Найчастіше мені дзвонять на польський номер телефона чи у Вайбер, там за необхідністю можна включити відео. Нещодавно зателефонував клієнт, якій знаходився в тому ж місті, що і я. Тому змогла прийняла його в приміщенні церкви Адвентистів сьомого дня.Така допомога надається тільки переселенцям?Ні, я працюю з кожною людиною, яка звертається до мене.Яку кількість звернень Ви отримали за цей час?Важко підрахувати — люди звертаються з різних джерел: Фейсбук, телефон, месенджери, чат, і не тільки до мене, але й до моїх колег.У чому мета Вашої роботи?Хочу служити Богу й допомогти людям — це сенс мого життя зараз. Перебувати у зв’язку з Ним і давати Йому керувати мною, наповнювати мене та творити Свою волю. У мене потрібна професія, я розумію, що психологічна допомога дуже потрібна українцям під час війни. Тому я молилася і свідомо шукала подібну роботу й дуже рада, що Господь дав мені можливість послужити Йому та людям.Чи можете розповісти історію, яка надихнула Вас чи запам’яталась?Мене дуже надихає історія однієї з моїх клієнток, жінка у віці, яка переїхала за кордон з усією родиною: чоловік, діти, онуки. Вона зателефонувала мені для того, щоби розвинути свої відносини з чоловіком — уникнути старих звичок у поведінці, стати з ним ближче духовно та емоційно. Я з великою повагою поставилася до її спрямованості на особисте зростання — в умовах війни в Україні та вимушеної еміграції, такий напрям, здається, мені по-справжньому просунутим та функціональним. Саме близькі люди для кожного з нас — найбільша підтримка, після духовних стосунків із Богом.Як Вам вдається підтримувати свій психологічний стан?Оскільки я теж біженка, то проходжу всі етапи стресу та травми. Інколи буває безсилля й оніміння, не — прийняття, не — визнання того, що відбувається, депресивні думки. Але я молюся про Боже керівництво й роблю те, що можу для підтримання себе, вхожу в робоче становище. Якщо подбаю про себе — зможу допомагати іншим.Запитання — Данило Гаркавченко