Продовольча та сільськогосподарська організація ООН допомагає українському аграрному сектору долати наслідки війни

Розповідає Вікторія Михальчук, журналістка, речниця Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФAO)

Коли почалася війна, що відчували і що робили?
Напередодні війни я повернулася до Львова з відпочинку. А зранку прокинулася і не могла зрозуміти, як це могло трапитися? Так, усіх попереджали. Але, як і багато хто, не думала, що війна торкнеться всієї території України. На другий день ми поїхали до Польщі. Та вже в дорозі мала бажання повернутися назад. Що й зробила за тиждень.
Ви думали про те, що саме Ви можете зробити в такий час?
Коли ми їхали до Польщі, мій брат із дружиною зразу ж почали допомагати біженцям. І я зрозуміла – та робота, що була до війни, призупиняється, ми переформовуємося зовсім в інше русло. В перші дні допомагали всім знайомим і незнайомим, які мали потребу житлі. Ми з моїм партнером допомагали з поселенням людей: кому просто переночувати, а хтось залишався на довший період.
А в професійній діяльності які були зміни?
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФAO) разом із Всесвітньою продовольчою програмою координує Кластер з продовольчої безпеки та засобів до існування. На початку мене попросили, щоб я допомагала у Кластері з інформаційним менеджментом. На той момент був більший акцент саме на координацію й забезпечення продовольством та іншими найнеобхіднішими засобами для життя. Кластер координує роботу багатьох громадських організацій, які надають продовольчу допомогу. Ми збиралися разом, оцінювали, де є найбільші потреби, ризики, кому в першу чергу потрібно надавати допомогу – це була «гаряча лінія найбільших потреб». До нас зверталися з різних областей зі списком продукції, яку потребують. Бо шляхи постачання були порушені, і люди не мали що їсти.
За місяць повернулась у ФАО координувати роботу пресслужби. Робота організації з початку війни була зосереджена на більш тривалих рішеннях: навесні ми надавали насіння овочів, насіннєву картоплю майже в усі області України.
За цей час війни що Вас вразило найбільше?
Приєднаюся до слів, які кажуть мої колеги з-за кордону. Вони відмічають нашу стійкість! Їх вражає, наскільки швидко згуртувалися українці, як швидко адаптувалися до нових реалій життя.
Коли через тиждень перебування у Польщі повернулася додому і побачила в магазинах пусті продуктові полиці – це був шок. Вразило те, наскільки сильно постраждали міста, де я була до війни – Буча, Маріуполь, вся лінія розмежування на сході України. Було боляче все це бачити. Але надихали стійкість людей, їхня згуртованість, швидка зміна напрямку роботи. Українська стійкість, незважаючи на постійну небезпеку і нові виклики, дивує і надихає іноземців. Мої колеги – це посвячені люди, які попри перешкоди тут і зараз роблять важливу роботу для підтримки українського народу. І таких людей багато.
З ким із донорів співпрацюєте?
Ми активно ведемо перемови про надання фінансової допомоги з різними донорами, різними країнами. Кількість ресурсів, яку надали нам інші країни, інші уряди, організації, які підтримують Україну – це потужна відповідь, це підтримка, яку важко уявити. ФАО з початку війни отримала фінансування від десятків різних країн та організацій, серед яких Канада, Японія, Франція, Бельгія, австралійська Minderoo Foundation, Український Гуманітарний Фонд ООН та багато інших.
З початку війни ФАО сформувала «План швидкого реагування» для допомоги мільйону людей – це був перший документ, з яким ми звернулися до інших країн за фінансовою допомогою сільському населенню та аграрному сектору. Для впровадження цього Плану до кінця 2022 року нам було необхідно зібрати сто п’ятнадцять мільйонів доларів. Пізніше разом з Міністерством аграрної політики та продовольства також сформували Стратегію щодо підтримки зберігання зерна, метою якої було забезпечення зберігання чотирьох мільйонів тон зерна, або чверті від загальнонаціональної потреби. Для впровадження Стратегії нам було необхідно шістдесят п’ять мільйонів доларів. Загалом, зі ста вісімдесяти мільйонів доларів, які нам були необхідні, нам надали більше вісімдесяти мільйонів доларів.
У ці дні роздаємо насіння озимої пшениці на сході України, а також забезпечуємо фермерів тимчасовими засобами для зберігання зерна. Півтори тисячі агровиробників, у яких були пошкоджені елеватори чи їхні склади заповненні минулорічним врожаєм, зараз отримують зернові рукави, місткістю двісті тон кожен, де зможуть зберігати збіжжя.
Які розробляєте нові проєкти?
Разом з Міністерством аграрної політики ми працюємо, щоб сформувати стратегію на 2023 рік. Нас попросили допомогти в першу чергу насіннєвим матеріалом і генераторами. Ми розглядаємо потреби і будемо працювати в цьому напрямку.
Окрім цього нещодавно завершили опитування сільського населення, опитавши більше п’яти тисяч домогосподарств. Результати показали, що ситуація в деяких областях є критичною. Тому більшість ресурсів наступного року піде на допомогу областям, які постраждали найбільше.
Які ситуації надихнули Вас?
Це знову про стійкість українців. Був дуже цікавий випадок. На заході країни насіннєву картоплю ми роздавали лише внутрішньо переміщеним особам. А в одній з областей переселенці не мали землі, щоб вирощувати її. Місцеве населення вибрало ділянку землі, де висадили всю картоплю, що переселенці отримали від ФАО. Восени цю картоплю зібрали. І от що цікавого зробили: вирощену картоплю міняли на картоплю односельчан у співвідношенні 1:3. Тобто за один кілограм наданої і вирощеної насіннєвої картоплі від ФАО, вони брали у місцевого населення три кілограми. А обмінену віддають переселенцям. Фактично врожай збільшили втричі.
Також знаємо про випадки, коли фермерські господарства, які не мали можливості збувати свою молочну продукцію через проблеми з логістикою, безкоштовно роздавали людям сири, молоко. Таким чином і продукцію не викинули, і забезпечили харчуванням усіх, хто мали потребу.
Ваші плани на наступний рік?
Я планую надалі залишатися у ФАО. Ми робимо важливу і потрібну роботу. Це підтримка сільського населення, допомога фермерам, а також тісна співпраця і підтримка українського уряду. Україна – це житниця усього світу. Тому, якщо наші фермери залишаться стійкими і подолають всі перешкоди, з якими зараз стикаються, це позитивно відобразиться на усьому світі. Виїжджати з країни не планую, моя місія – допомагати людям на своїй землі.
Питання – Алла Шумило

далі
У Херсоні залишається третина довоєнної кількості адвентистів