Як виглядає Бог?

Біблія, найавторитетніше джерело для християн, стверджує, що Бог створив людей, на відміну від всіх інших земних істот, за Своїми образом і подобою (Буття 1:26-27). Проте, людина має не тільки фізичну, зовнішню, а й духовну сутність, що дає великий простір для тлумачення цих слів — що вважати образом і подобою. Це може бути і розум, і воля, і свобода вибору, моральність, праведний характер, тобто, якості, властиві особистостям.

Чи бачила колись людина Свого Бога Творця і чи можливо це в принципі? Уже в історії про гріхопадіння перша біблійна книга розповідає, як Адам і Єва, відчувши себе нагими, ховалися від Господа, «що по раю ходив» (Буття 3:8). Отже, перші люди могли спілкуватися з Творцем віч-на-віч й бачити Його. Але як же бути з тими біблійними твердженнями, що «Бог є Дух» (Від Івана 4:24) і що Бога «ніхто ніколи не бачив» (Від Івана 1:18)?Справа в тому, що Творець Всесвіту дійсно є надприроднім і неосяжним, він не є подібним до чогось матеріального. Він — той вічний і безкінечний Дух, який створив усе суще. Біблія підкреслює, що «Бог є любов» (1 Івана 4:16). Тож Бог створив людей, а також небесних істот, таких, як янголи, щоб мати з ними стосунки любові, мати спілкування. А ми знаємо з власного досвіду, що спілкуватися легше тоді, коли співрозмовники бачать одне одного. Отже, можна зрозуміти, що Бог, хоча існує як Дух поза простором і часом, заради спілкування зі Своїм творивом приймає певний зовнішній вигляд, зрозумілий тим, кого Він створив заради спілкування з Собою.

Яким же є Його вигляд? Безперечно, настільки величним, наскільки високим є статус Творця Всесвіту. І ми б, напевно, могли бачити Його подібно до янголів, які, як казав Христос, «повсякчасно бачать у небі обличчя» Його Отця (Від Матвія 18:10) — якби тільки не той факт, що людство згрішило й перебуває у стані розділення з Творцем. Саме відносно усіх представників грішного людства Біблія каже, що «ніхто Бога ніколи не бачив» (Від Івана 1:18). Причина цього — аж ніяк не небажання Бога Себе являти наочно, а нездатність грішної людини витримати зриму повноту присутності Божої, яку Святе Письмо називає «славою». Коли Мойсей попросив Всевишнього показати йому Його славу, Господь відповів: «Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити... І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду. А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме» (Вихід 33:20,22,23).

З огляду на цю нездатність грішної плоті без шкоди для життя витримати славу Святого Бога, зрозуміло, чому пророк Ісайя не на жарт злякався, коли побачив Господа у видінні: «Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм. Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його! І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом! Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» (Ісая 6:1-5).Втім, Ісайя не помер, а був очищений від гріха, а Євангеліє Від Івана 12:39-41 уточнює, що в момент свого видіння пророк бачив не Бога-Отця, а Ісуса Христа, який, як можна дійти висновку, також розділяє з Отцем Його славу і Його ім’я. Отже, протиріч нема — Бога-Отця дійсно ніхто з грішних людей не бачив, а Ісус Христос, який також є Божественною Особою, іноді все ж являвся обраним людям і до Свого народження на землі. Тут можна згадати й Авраама, до якого Бог завітав у вигляді загадкових мандрівників (Буття 18), і Якова, який боровся з Богом у вигляді людини або янгола (Буття 32), і Мойсея, до якого Бог звернувся із середини палаючого куща (Вих. 3:1-5) й інші подібні біблійні історії. Проте, навіть пророк Даниїл, що описує побачених ним у видінні двох Божественних Осіб: Старого днями й Сина Людського, який був до Нього підведений, тобто, Ісуса Христа (Дан. 7), дає хоча й величне, але доволі скупе описання зовнішності Творця: «Я бачив, аж ось поставили престоли, і всівся Старий днями. Одежа Його біла, як сніг, а волосся голови Його немов чиста вовна, а престол Його огняне полум'я, колеса Його палахкотючий огонь. Огненна річка пливла й виходила з-перед Нього; тисяча тисяч служили Йому, і десять тисяч десятків тисяч стояли перед Ним; суд усівся, і розгорнулися книги» (Дан. 7:9,10). Навіть тут ми бачимо, що мета пророка — не задовольнити нашу цікавість щодо зовнішності Творця, а скоріше передати саму атмосферу поклоніння Тому, Хто заслуговує на пошану всього Всесвіту як праведний Суддя усіх. І цьому є пояснення.Недарма Сам Господь попереджає, що ми не можемо уподібнити Його будь-якій істоті, зовнішність якої нам знайома. Більш того, категорично забороняє використовувати під час поклоніння будь-які зображення або статуї, про що йдеться не тільки у другій заповіді (Вих. 20:4-6), а й в багатьох інших біблійних настановах. «І будете ви сильно стерегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Господь до вас на Хориві з середини огню, щоб ви не зіпсулися, і не зробили собі ідола на подобу якогось боввана, зображення самця чи самиці, зображення всякої худобини, що на землі, зображення всякого крилатого птаха, що літає під небом, зображення всякого плазуючого по землі, зображення всякої риби, що в воді під землею, і щоб ти, звівши очі свої до неба, і побачивши сонце, і місяць, і зорі, усе військо небесне, щоб не був ти зведений і не вклонявся їм, і не служив їм; бо Господь, Бог твій, приділив їх усім народам під усім небом» (Повторення Закону 4:15-19).На відміну від язичництва, біблійний Бог наголошує на непотрібності уявляти Його зовнішність через небезпеку ототожнення з творінням, тому відмежовує Себе від людських зовнішніх шаблонів. Але ж Бог, який є любов, у той же час прагне до єдності з людьми, до найтіснішого спілкування. І найвеличніша тайна Всесвіту полягає у тому, що «ніхто Бога ніколи не бачив. Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був» (Від Івана 1:18).